Ще
шість років тому в Іваничівському р-ні частина земель заростала як не бур’янами,
то самосівом. Сьогодні ж тут не те що облогуючих ділянок нема – битва точиться навіть
за право взяти в оренду найменшу ділянку! Мало того, що люди отримують
можливість реалізувати себе як справжні господарі, так ще й потім щороку держава
платить серйозні гроші за кожен оброблений гектар землі!
Зрозумів-бо
волинський господар: земля, яка родить, – це прибутки, котрі ростуть. Причому не
тільки в кишенях господарів, а й у бюджетах сільських рад, у районній та
обласній казні, у державі загалом. Тож якщо раніше були на території
Іваничівщини села, де навіть на зарплату голові чи бухгалтеру грошей не
вистачало, то нині це – в минулому. А бюджет району за один тільки минулий рік
із земельних аукціонів розбагатів на 250 тис. грн.
Голова
Іваничівської райдержадміністрації Лідія Томашевська розповіла, що з кожним
роком усе більше одноосібників беруться на серйозному рівні розвивати власне
господарство. Не дивно, що в районі торік вони отримали більше 2 млн грн
державної підтримки.
Після
того, як прийшли дотації родинам, які тримають три і більше корів, люди взялися
за тваринництво. А де корова та свині – мусить бути корм. Тож обробляючи власні
паї, селяни просять додаткових площ. І це не може не радувати: заможний
господар – заможний край. Ще би стаж одноосібникам додавали – і за спокійну
старість можна було би не хвилюватися.
Приставши
на пропозицію держави отримувати гроші за великовагову худобу і свиней,
іваничівці не збираються миритися зі змовою різників та ковбасників. Тож уже
зараз ветеринарам дана вказівка ідентифікувати якомога більше худоби в районі, а
міліція проводить рейди з недопущення вивозу неідентифікованої худоби до
Львівщини. Словом, людей просять не йти до різників на відверте обдурювання та
оберігають від неминучих у такому разі втрат…
Чесне
господарювання – ось запорука як підтримки, так і прибутку, кажуть у районі. А
що це справді так, демонструють найкрупніші господарники Іваничівщини – ТзОВ «П’ятидні»
і ДП «Агрофірма «Луга-Нова», котрі є флагманами волинського агробізнесу.
На одному
з них – відділку ТзОВ «П’ятидні» Іваничівського р-ну – випала нагода побувати. Бо саме тут, у с.
Колона, ось уже п’ятий рік функціонує один із найкрупніших на Волині
зернокомплексів, який є продуктивним і економічним водночас.
Як
розповів керуючий відділком Петро Марчук, загальна вартість зернокомплексу –
близько 2 млн грн. Проте ціна виправдовує якість. Адже тут запущено
американську сушку, є сертифіковані склади і лабораторія. Остання досліджує
продукцію за всіма необхідними параметрами: вмістом білка, вологості, клейковини,
крім того, робить ДНК-аналіз.
– Щодоби
нам під силу очистити від домішок і висушити 380-420 тонн озимої пшениці, тобто
щогодини американське обладнання видає на-гора 15-18 тонн зернових, а
безперебійно працює сім-десять діб, – пояснює Петро Марчук. – Після цього
пшениця охолоджується і згодом потрапляє на склади.
Між
іншим, до чотирьох уже наявних додасться в жовтні ще один склад – для
зберігання кукурудзи. Заповнити його планують сімома тисячами тонн.
– Цією
культурою в нас засіяні чималі площі. Адже то – чудова кормова база, – зазначає
Петро Афанасійович. – Аби мати хороші врожаї, дбаємо про якісне насіння і
дотримання технології вирощування. А технологія така, що спеціальні машини
поміщають ґрунт не лише зернину, а й міндобриво біля неї. І тут наш козир –
сівалка. Таких в Україні всього дві, одна з яких – у нашого товариства, – не
без гордості каже оповідач. – Ось чому кукурудза «П’ятиднів» – у три метри
заввишки! А врожайність торік становила 130 центнерів.
Щоби
поповнювати ґрунт мікроелементами і відтак забезпечувати його високу
врожайність, товариство займається соєю.
– Віддачу
маємо хорошу. Якість сої така, що як торік приїжджали поляки, казали: подібної
навіть в Америці не бачили! Тому проблем зі збутом нема. Цю культуру в нас
закупляють як в Україні, так і за кордоном. Та й ціна задовольняє. От тільки
погода цього року «підкачала»: коли зерно саме наливалося, сонце пекло, а дощів
не було. Тому врожайність трохи впала, – каже Петро Марчук.
Але щоби
максимально зібрати те, що вродило на полях, спеціально для сої «П’ятидні» придбали
так звану приставку, яка вартує близько 30 тис. євро. Особливість її в тому, що
соєве стебло вона зрізає значно нижче, ніж звичайний зерновий комбайн. А це
додаткових 10-20% до загального врожаю. Відтак за рік-другий таке обладнання
себе окуповує. Аби економити на пальному та часі, «П’ятидні» не заощаджують на
техніці. У Колоні, приміром, – цілий технопарк із машин, вартість котрих
коливається від десятків тисяч до мільйонів гривень. Тут і американські
комбайни, і шведські сівалки, і закордонного виробництва дискоборони. Є й
техніка вітчизняна.
–
Завдяки цьому агропідприємству на
теренах Іваничівщини врожаї дають навіть землі, котрі донедавна були
горбами, зарослими чагарниками, – акцентує Лідія Томашевська. – Нам би до
«П’ятиднів» та «Луги-Нової» ще одного потужного інвестора підтягнути – і
стабільне «завтра», вважай, гарантоване.
Спостерігаючи
за тим, як тут господарюють, розумієш: ось як потрібно дбати за продовольчу
безпеку держави: і вирощувати, і зберігати, і ринки збуту знаходити, словом – заробляти
і собі, і людям користь приносити. Саме з цього й складається загальний успіх:
питома вага Волині в загальноукраїнському обсязі сільськогосподарської валової
продукції торік становила 3%, за обсягами виробництва на одного жителя область
займає 8 місце в державі, а за динамікою – 6-те! Тож Президент України Віктор
Янукович із повним правом говорить про «могутній потенціал аграрного сектору
України, який поступово розкривається на повну силу».
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.