У суботу та неділю місто наче вимирає. Гаряче повітря, розпечений асфальт, задуха в транспорті просто змушують багатьох залишати домівки та вирушати на свіже повітря хто куди може: чи до родичів у село, чи до озера, чи на дачу. Чи то пак – на зелене море, як зазвичай у нас тепер називають такий вид польових робіт серед буяння трав. Тож підслухані розмови – саме про це (до речі, можна різні секрети городника довідатися).
–…Ви чим помідори кропите?
– А мені в магазині порадили (забула назву): і стимулятор росту, і проти фітофтори одночасно. От послухала, купила.
– Та це ж хімія! Потім усе це їсти! Тут одна жіночка поділилася досвідом. Вона давно займається помідорами. Яких тільки сортів у неї нема! Так-от, казала, що треба в молоці замочити зрізані стрілки від часнику і цією настоянкою побризкати помідори. Від усіляких хвороб допомагає. Хочу спробувати…
– Чув, балакали, що вже навіть лисички є. Знаєш, де тролейбуси в Гаразджі розвертаються? Отам грибів багато. Треба поїхати, поки не визбирали дачники…
– Відпросилася у п’ятницю з роботи, і ото три дні раком на городі. Ще й першого дня роздягнулася, хотіла, дурна, два в одному: і позасмагати, і полоти. Додому приїхала, відчуваю, що все горить: ні лягти, ні сісти. Як варений рак. Тепер пече вогнем…
– Були дощі, не їздили. Тепер зілля в картоплі – по коліна. А мені сусіди кажуть: нащо так мучитеся? Візьміть покропіть між рядками від зілля спеціальним препаратом, здається, «Титус» називається. Мовляв, ми тепер майже не полемо. І грядки чисті. То які рядки не встигли пройти, чоловік завтра поїде – побризкає…
Чого-чого, а засобів тепер вистачає: і проти жуків, і від мурах, і від різноманітних бур’янів, і від комарів. А ці комахи – справжнє лихо для відпочивальників зеленого моря. Тож кожен, відправляючись на природу чи працювати, чи дихати свіжим повітрям, обов’язково старається запастися необхідним засобом. Важливо – не переплутати…
– Ото вчудили мої знайомі. Їхали в ліс до озера і взяли спрей від комарів. Бо ж заїдять. Але добре не прочитали інструкцію. Там, як потім з’ясували, писалося, що треба побризкати на якесь місце – і всі комарі туди злітатимуться (щось у тому запахові для них привабливе). Мої ж знайомі були переконані, що спрей, навпаки, відштовхує комах, тож розпилили його на себе, ще й добряче, щоб точно допомогло. Уявляєте, що сталося? Як мені розказували телефоном, реготав до сліз. А їм тоді було не до сміху…
Як сказав би один мій знайомий, не вмієте користуватися – до халепи недалеко. Проте гірше, коли відпочинок закінчується набагато сумніше.
– Добре вчора погуляли, – розмовляє телефоном понеділкового ранку якийсь юнак (певно, з учорашнім товаришем). – Я вже й толком не пам’ятаю, як додому добрався…
Недарма ж кажуть: глянь на вид, здоров’я не питай.
– Та ти що! Звільнили? Ти на роботу зразу пішов? Спав там, а начальниця побачила? От с… Не переживай. Вже й з Іркою посварився? Не бери в голову. Давай сьогодні ввечері зустрінемося, все спокійно обговоримо. Щось придумаємо.
Справді, вихід завжди є. Головне – не втрачати голову. Добре, якщо відгукнеться котрась добра душа і допоможе. А в маршрутці в неділю ввечері обов’язково знайдеться.
– Ви не знаєте, на який номер треба відправити безкоштовну смс-ку з проханням зателефонувати? – запитує старша жіночка «в доброму гуморі» у пасажирів, які сидять поряд. Ніхто не знає.
– А у вас МТС безплатний? Ні? А у вас? Може, у вас? – не вгаває пані, якій треба кудись терміново подзвонити (може, спілкування бракує?). Хтось, відмовляючи, посміхається, а хтось просто не реагує.
Нарешті відгукується добрий чоловік:
– Так, у мене є.
– Дайте, будь ласка. Хочу доньці зателефонувати.
Незнайомець простягає мобільний. Жінка вперто набирає необхідний номер кілька разів.
– Дякую, щось не бере слухавки. Може, бачить якийсь невідомий і не відповідає.
Через кілька секунд – знову:
– Будь ласка, знайдіть у моєму телефоні «Інна» (моя знайома, я в неї в гостях була) та наберіть. А то мені погано видно.
Чоловік слухняно шукає.
– Але тут інший оператор. Здається, лайф.
– А в неї два номери. Ви знайдіть «Інна МТС». Там має бути.
– Ага, є.
От халепа – знову ніхто не відповідає. Якесь справжнє «мовчання ягнят»… Не знаю, чим закінчився маршрутний трилер, бо чоловік попрямував до виходу, а пані теж підірвалася з місця та рушила за ним…
Перефразовуючи відомий вислів, можна сказати: ми у відповіді за тих, кому допомогли. Але мене зворушила інша картина. У маршрутку зайшла дівчина із маленьким собакою, котрий тулився до її ніг, боязко поглядаючи на інших пасажирів. Коли юна особа сіла на вільне місце якраз біля вікна, песик вистрибнув їй на коліна, і вони разом дивилися у вікно, думаючи кожен про своє…
Наталія ГЛАВНІЧЕК.