Якщо сільський голова
поступає вчитися на юридичний факультет, то це означає одне з двох: або він
хоче професійно захищати громаду, або – вберегтися від селян, які його обрали…
на свою голову.
Корпус школи, який хочуть розвалити.
Історія з прилуцькою школою
могла стати прикладом самоорганізації громади на всю Україну. А вийшов
звичайнісінький пшик. Словом: будували-балакали, сіли й – заплакали. Не факт,
що саме той, хто проливає найбільші сльози, найбільше піску до фундаменту й
підсипав.
Про те, що збудована батьками
та депутатами школа тріщить на всі боки і треба з цим щось робити, ми писали неодноразово.
Аж раптом стає відомо про існування такого собі висновку експертів, де чорним
по білому вказано, що приміщення школи (а добудовано кілька класних кімнат),
зведене без жодної (!) державної копійки, треба… розвалити за державні гроші.
Учителі та батьки шоковані. А ми спробували подивитися на проблему з іншого
боку: кому це вигідно?..
Фабула відома: у «передчутті» місцевих виборів у 2009-2010 рр.
депутати сільської ради вхопилися за ідею добудувати тісну і стару школу в с.
Прилуцьке господарським способом. Обранці заручилися підтримкою влади району, молодого
бізнесмена Хорошенка, ентузіазмом колишнього директора школи Андрія Квача та у
квітні 2010-го почали роботу. До вересня
наступного року не справилися. До морозів, правда, школу, накрили. Як працювали
на будові, бачили і наші журналісти. Тоді у розмові з кореспондентом Андрій Квач
втішався, що розмістить у новобудові 10 класних кімнат і кабінет інформаційних
технологій.
Чому одразу після зими не
знайшлося державних коштів, аби узаконити споруду та довести її до ладу, знають
хіба ті, хто тоді стояв біля керма району та області. Керівник фірми «Хороший
смак» Святослав Хорошенко, мабуть, через свій занадто юний вік у будівництві
школи продемонстрував повний несмак. Гроші на школу дав, але як тільки запахло
горілим, зайняв «страусину позицію» і мовчить.
Усе це 2012-го стало
підставою для чергової нашої публікації – про школу-привид, стінами якої вже
розійшлися тріщини. Реакції дочекалися згодом, коли дізналися, що районна влада
хоче виготовити проект на добудову. Новий на ту пору директор школи Оксана
Сущук розводила руками: для неї повна відсутність проектної чи бухгалтерської
документації на зведене громадою приміщення стало таким собі «сюрпризом»…
Вона й нині розводить руками:
«Ось недавно були у нас збори. І вчителі, і батьки шоковані, бо нам повідомили,
що проектна установа, яка здійснювала експертизу цієї будови, дійшла висновку:
її треба знести, бо фундаменту практично нема. Ми ж сподівалися, що його можна
укріпити. Що робити далі, не знаємо. Власне, у нас на руках ще нема копій
документів, які б це засвідчували», – зазначає Оксана Іванівна.
Парадокс: для того, щоб
розвалити зведену без жодної державної гривні споруду, треба, кажуть, до ста
тисяч!
Фундамент, до речі, заливали саме батьки за безпосередньої участі директора
школи та вчителів. І навіть сільський голова, кажуть, дошки підбивав, бо сам –
тато учнів прилуцької школи. То що? Не бачили, що заливали?
Умив руки і колишній директор
прилуцької школи, який тепер тут же й вчителює. Це 2010-го він цемент до будови
підносив, а нині – ніколи. Записався, подейкують, у Самооборону. На всякий
випадок. Хоча, кажуть, люди, що одночасно
добудовувалася і школа, і директорова хата…
І лише зараз учителі школи
заговорили про необхідність звернутися з цього приводу в прокуратуру. Правда,
прокурори нового корпусу школи не зведуть… Дивує інше: чотири роки будівля
стояла на семи вітрах, а нині перший, хто ратує за її непридатність, –
Прилуцький сільський голова Віктор Кирилюк. Навіть із вікна його робочого
кабінету має бути видно скандальну
недобудовану школу з усіма її недоліками, бо сільрада – пліч-о-пліч із
навчальним закладом. Причім що й сам посадовець у минулому – освітянин і
директор школи в одному із сіл Ківерцівщини.
А щоб зрозуміти принципи
діяльності Прилуцької сільської ради та її лідерів, варто поглянути на сільські
вулиці і пригадати, як вони виглядають, скажімо, у Підгайцях Луцького р-ну… Прилуцьке
– то взагалі село-унікум. Бо про, здавалося, благодатне розташування населеного
пункту під боком обласного центру (а це означає, що ціни на землю тут
дозволяють мати ну якщо не золоті унітази, то принаймні пристойні школу, садок,
амбулаторію, дороги з тротуарами та ліхтарями, сільради європейського зразка…)
нагадує хіба що назва. Мимоволі,
споглядаючи сумні прилуцькі пейзажі, міркуєш: є тут сільрада чи нема…
«А що наш голова? – знизують
плечима люди у селі. – Він на юриста вчиться, значить знає, як має бути».
Причім земельні скандали у
цьому селі – не рідкість. Була пора, коли місцеві обранці за махінації сиділи
на лаві підсудних. Чого варта тільки зовсім свіжа історія про розподіл 23
гектарів прилуцької землі нібито без відома депутатів і навіть сільського
голови?!
«Ви ще нашого садочка не
бачили!» – пояснюють селяни, намагаючись довести, що проблема школи не єдина у
Прилуцькому.
…Так-от – ДНЗ «Сонечко». Тепер
тут одна різновікова група, де 25 дітей, але 13 місць. Найбільша біда, каже
завідувачка Тетяна Мироненко, – черга. Коли тут просто мусять надавати перевагу
фактично лише п’ятирічним, яким до школи
треба готуватися. Як вміщаються у тісній спальні всі 25 дітей – загадка. Але з
вікна виглядає старий фундамент, на якому діючий садок уже двічі мали
розширяти. Натомість тепер «Сонечку» пропонують розташуватися на подвір’ї
школи. Мовляв, саме там, де нині спортивний майданчик для учнів, буде… ДНЗ. Школярі
ж можуть собі на фізкультуру бігати… ген за озеро, до решток маєтку Габрієли
Запольської. Вихователі щиро зізналися: ні вони, ні батьки не зовсім схвально
оцінюють такі перспективи і не уявляють, як на спортивному майданчику вмістити
будівлю на чотири групи та чотири ігрові площадки.
Маєток Запольської – теж руїна.
До речі, садок у Прилуцькому
звели з розібраної старої школи. Доволі міцні бруси 40 літ тому перевезли до
контори тодішнього колгоспу, де на спільному подвір’ї змайстрували з них
крихітний дитячий садочок, який служить прилуцьким дітлахам і донині. Сам
«офіс» «керівної і спрямовуючої сили вільної колективної праці селян», до речі,
вселили в досі гарну «куркульську» хату, власників якої заздалегідь вивезли «на
білі ведмеді» чи то «перші», чи то «другі» совєти.
До пори до часу таке
сусідство нікого особливо не хвилювало, бо діти місцевого колгоспного
начальства були серед перших відвідувачів дошкільної установи з теплою назвою
«Сонечко». Але «свято на колгоспній вулиці» вже давно перетворилося на порохно.
В хаті, яка колись була «під сріблом», а тепер – під іржавою бляхою, кажуть, розташовується
(точніше – розташовувалася) «резиденція» СВК «Прилуцьке». Що тут рідко буває
жива душа, свідчить відсутність навіть стежини до старих дверей із «амбарним»
замком посередині, а також – «сортир» на подвір’ї взагалі без даху…
Повз це «чудо прилуцької
каналізації», до речі, щодня ходять у садочок і повертаються з нього вихованці
«Сонечка» та їхні батьки.
Коротке орієнтування на
місцевості підказує, що коли на ділянці, з якої відкривається пречудовий вигляд
на ставок та церкву, знести стару контору (яка на балансі сільської ради) і
неновий дитсадок, то тут можна розташувати такий котедж, що всі «Межигір’я» та
«Синьогори» «радітимуть» його власникові чорно-білою заздрістю!
Якесь сьоме відчуття підказує,
що під прикриттям «захисту інтересів» школярів та вихованців дитсадка в
Прилуцькому затівається якась спецоперація в чотирикутнику з орієнтирами
«Школа», «Дитсадок», «Контора» і «Сільрада».
“Сонечко” біля контори.
Судіть самі.
Для чого розбирати за
державні гроші новозбудований корпус школи, якщо та ж сільрада чи районний
бюджет не витратили на її спорудження жодної копійки? Невже діло тут не в
намаганні вберегти життя вихованців навчального закладу чи забезпечити їм
цивілізовані умови для навчально-виховного процесу, а в тому, щоби звільнити
кілька десятків квадратних метрів на подвір’ї цієї славної, але
багатостраждальної школи, щоби саме тут замість недобудови та куценького
спортивного майданчика спорудити (знову-таки коштом бюджету) новий корпус
дитячого садка?
Запитаєте, який у цьому сенс?
Із точки зору здорового глузду – абсолютно ніякого, бо школа без
спортмайданчика існувати не може, а ходити щодня на уроки фізкультури дітям
через дуже завантажену транзитним автотранспортом дорогу не тільки шкідливо для
здоров’я, але й небезпечно для життя. І куди ходити?! Стадіону біля руїн
колишнього маєтку пані Габріели Запольської немає взагалі ніякого, а будують
тут, до речі, чергову церкву.
А от із точки зору любителів
загрібати жар чужими руками, а потім кричати «Рятуйте, пожежа!», логіка в цих
нехитрих маніпуляцій може бути залізобетонною! Одним махом і за державні гроші
можна звільнити на подвір’ї школи потрібну для спорудження нового дитсадка
територію. А земельку біля контори та «Сонечка» – вигідно продати. Звичайно,
виручені кошти набагато краще спрямувати в чиюсь кишеню, аніж на потреби
прилуцької громади, якій давно потрібні і сучасна школа, і великий дитсадок.
Тому, знаючи порядки нинішньої
сільської знаті, котра зараз пальцем тицяє в тріщини на піноблоках недобудованого
шкільного корпусу, зате вперто не помічала, як добротні траншеї під фундамент із
чиєїсь лихої руки перетворювалися на міленькі канавки, заповнені каменем та
піском (із молекулярними домішками цементу та повною відсутністю
арматури), можна припустити навіть
такий, здавалося б, абсолютно неймовірний сценарій розвитку подій.
Тільки от хто виступить у
ролі «зелених чоловічків», які забезпечать черговий переділ землі та власності?
І яке прізвище носить місцевий Путін, який усім цим заправляє?
Олена ЛІВІЦЬКА, Роман
УСТИМЧУК.
До теми
Чорним по білому
Щоб ознайомитися з копіями
документів, ми адресували офіційні запити Ківерцівській районній раді та
відділу освіти Ківерцівської райдержадміністрації.
Принагідно на ту пору
виконуюча обов’язки начальника відділу освіти Роксолана Собуцька підтвердила,
що кошти в межах 99 тис. грн на
виготовлення проектної документації під цю добудову дійсно виділялися. Але
після невтішних обстежень фахівців їх повернули назад. Згодом же в офіційному листі до редакції
зазначила про те, що «відділ освіти Ківерцівської райдержадміністрації не був
замовником експертизи добудови ЗОШ І-ІІІ ступенів села Прилуцьке», то і коштів
на це не затрачав. Натомість суть технічних висновків «НДІ проект реконструкція
та ТОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» зводиться до того,
що новозбудована будівля школи добудові та реконструкції не підлягає.
13 лютого ц. р. у листі
керівника ТОВ «ПВІ «Волиньагропроект» зазначається: «Товариство з обмеженою
відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект»
повідомляє, що згідно з договором №211 від 24.12.2-13 р. об’єкт «Будівництво
ЗОШ І-ІІІ ступеня і спортивної зали і с. Прилуцьке Ківерцівського р-ну
Волинської області» нами виконані інженерно-технічні вишукування».
Стоп! Донедавна йшлося лише
про проектну документацію на 10 класних кімнат та інформаційний кабінет, де ж
узявся об’єкт, прописаний у договорі №211, в якому передбачено ще й спортивну
залу?
Обстеживши фундаменти,
фахівці дійшли висновків, що «аварійна новозбудована будівля школи підлягає
зносу». …А далі – «з будівництвом на цьому місці двох або трьохповерхової школи
з дотриманням всіх нормативних, як конструктивних, так і технологічних вимог у
межах раніше заключеного з вами договору».
Таке формулювання і наштовхує
на думку про те, яке завдання мали на меті автори так званих висновків:
з’ясувати, наскільки добудова є міцною і як її можна довести до ладу, чи
аргументувати доцільність її знесення. Ясно, що останнє. З такими висновками –
і вівці цілі, і вовки ситі. …І біля колгоспної контори (яка на балансі
сільської ради) стає просторніше.