У другій половині вересня 2016-го будемо відзначати 150-річчя від дня народження першого глави нашої держави Михайла Грушевського.
Народженого за Бугом одного з основоположників Української держави вшановуватимуть і в Києві, і в Луцьку, і в інших місцях держави. Але чи зуміємо домогтися гідного пошанування Михайла Сергійовича на його малій Батьківщині?
Про це автор публічно запитував ще восени минулого року, надрукувавши у «Волинській газеті» публікацію «Буржуазний діяч чи Герой України?». І ось, завдяки ініціативі громадськості та патріотичній позиції облради, крига починає скресати…
18 січня під головуванням депутата Романа Микитюка відбулося засідання постійної комісії обласної ради з питань міжнародного співробітництва, зовнішньоекономічних зв’язків та інвестицій, на якій виступив голова товариства «Холмщина» Микола Онуфрічук. Він розповів, що торік уже звертався до голови облдержадміністрації Володимира Гунчика з приводу підготовки до відзначення 150-ї річниці від дня народження Михайла Грушевського й отримав відповідь: підписаний відповідний указ президента, де передбачено весь комплекс необхідних заходів. Але на початку року нинішнього Микола Онуфрійчук отримав лист від голови Українського товариства у Любліні Григорія Купріяновича, де йдеться: наші дипломати з генконсульства досі не узгодили з місцевою владою формату ювілейних урочистостей у м. Холмі (нині – Хелм Люблінського воєводства РП, – авт.).
Оскільки з нагоди 140-річчя Михайла Грушевського у Варшаві відбулася спільна наукова конференція, в тому ж Холмі на батьківському будинку Президента УНР встановили меморіальну табличку, то логічно було б, аби щось подібне відбулося й зараз. В усякому випадку, одну з вулиць у цьому місті доручено було назвати на честь Михайла Сергійовича, як і, врешті-решт, спорудити на майдані біля православного храму відповідний монумент, рішення про який ухвалювали ще 8 років тому…
І тут потрібно нагадати кілька речень із уже згадуваної публікації:
«Що загалом пересічні волиняни знають про Михайла Сергійовича? Коли розглядають банкноти, то його портрет стає синонімом купюри номіналом 50 грн. Коли відбуваються якісь державні свята, то ліцеїсти неодмінно несуть кошик квітів до його пам’ятника в Луцьку… Оце, власне, і все…
А тим часом доля одного з творців Української державності – складна та суперечлива. Він народився у м. Холм, який 150 літ тому входив до складу Російської імперії. Коли батьки переїжджали до нового місця проживання, родину обікрали. Тому спогади про раннє дитинство в Михайла Сергійовича завжди були песимістичними…
Найбільшу увагу Михайло Грушевський привернув навесні 1917-го, коли був обраний головою Центральної Ради, а вже в листопаді за його безпосередньої участі було оголошено про незалежність Української Народної Республіки, що базувалася на основі федералізму. Коли Павло Скоропадський у квітні 1918-го здійснює переворот, Михайло Грушевський спочатку переховується на Галичині, а потім емігрує. Та після спроби розбудувати опозиційні партії в Чехії та Австрії академік весною 1921 р. несподівано для багатьох повертається в УРСР. Його не репресували, а навіть обрали головою Всеукраїнської академії наук… Хоча негласний контроль за «видатним буржуазним істориком» із боку червоного режиму не припинявся ніколи. Михайло Сергійович жив у Києві, інколи мешкав у Москві чи Кисловодську, де й помер.
Узагалі, навіть зараз напередодні 150-річчя з дня народження першого глави Незалежної України, суперечки довкола місця та значення Михайла Грушевського в процесі становлення державності не вщухають. Скептики дотинають йому половинчастістю на першому етапі боротьби та постійні союзи з більшовицькою Росією, фактичне знищення (методом роз- зброєння) боєздатних українських військових частин, урешті-решт, перехід на сторону сталінського режиму… Оптимісти нагадують, що саме завдяки йому відбулися універсали, які стали точкою відліку розвитку України як самостійної країни, і що якби не путч гетьмана Скоропадського, підтримуваного німцями, то Михайло Сергійович із однодумцями таки б довів державотворчий процес до логічного завершення. Вони ж наводять ще один незаперечний аргумент: історичні праці академіка й нині є фундаментом, на якому базується ідентичність української нації впродовж багатьох століть її розвитку».
150-річчя Михайла Грушевського – подія для України непересічна. Особливо – у світлі сепаратистських «парадів суверенітетів». Саме тому засідання комісії облради відбулося дуже вчасно. Й не випадково, що перший заступник голови облради Олександр Пирожик, як і всі члени комісії, підтримали ініціативу волинського товариства «Холмщина» та Українського товариства Люблінщини. Відтак, на наступну сесію підготують проект рішення, з яким депутати звернуться до Президента та уряду, де серед іншого нагадають про необхідність встановлення у Хелмі пам’ятника Михайлові Грушевському.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора: Микола Онуфрійчук.