Міжнародна група журналістів-розслідувачів із групи «Bellingcat»
ввечері 17 листопада навели результати щодо «Вагнергейту». Але з них так і не
ясно, хто ж «злив» білоруському диктаторові Аляксандрові Лукашенку та його
московському кураторові Владіміру Путіну секретну інформацію про план
захоплення російських бойовиків із Приватної військової компанії «Вагнера».
Більшість із них воювали проти України на Донбасі, а потім – у Сирії…
Отже, внаслідок багаторічної багатоходової спецоперації
українських спецслужб та її західних партнерів вдалося виманити 33 військових
злочинців під легендою охорони нафтових свердловин у Венесуелі. Автобусом із
Росії вони прибули в м. Мінськ і чекали. Коли транзитом через українське небо
полетять у Туреччину, а звідти в Латинську Америку. Під час польоту над нашою
територією під виглядом необхідності надання меддопомоги пасажирові або наявності
вибухівки на борту лайнер повинен був здійснити вимушену посадку в аеропорту «Бориспіль».
І там усіх бойовиків узяли б під білі рученьки…
Але…
Арештовувати міжнародних гангстерів чомусь почав КГБ
Білорусі за прямою вказівкою Аляксандра Лукашенкі…
Ось, мабуть, ключовий елемент розслідування:
«Щойно надійшли новини про арешти, як свідчать
інтерв’ю та документи, що злилися, українська влада змінила курс. Вони
намагалися переконати білоруських чиновників звільнити затриманих під
український арешт. Це вимагало як формальної лінії атаки – підготовки всіх
передбачених законом обвинувачень і документів про екстрадицію, так і
неформальної взаємодії з Мінськом у спробі переконати Лукашенка передати всіх
або принаймні деяких затриманих.
Формальний підхід передбачав вручення затриманим
обвинувального акту, а потім інформування Білорусі через законні канали про те,
що чоловікам інкримінують серйозні злочини в Україні. Також були подані
запити про екстрадицію. За результатами інтерв’ю з членами угруповання
найманців, деякі, але не всі, із 33 отримали повідомлення про кримінальні звинувачення в Україні
рекомендованим листом на свої домашні адреси. Обвинувачення датовані 29
липня 2020 року – датою арештів у Мінську.
30 липня 2020 року Міністр закордонних справ
Білорусі викликав тимчасового посла України до Мінська, щоб
повідомити його про арешти та запросити в України інформацію про можливі злочини,
скоєні чоловіками на території України.
3 серпня Генеральна прокуратура України подала до
Білорусі клопотання про тимчасовий арешт 28 із 33 чоловіків до
офіційного запиту про екстрадицію. Офіційний запит про екстрадицію
було подано через вісім днів, 11 серпня 2020 року.
Тим часом українська влада займалася неформальною
діяльністю щонайменше на двох фронтах. За словами одного з опитаних членів
групи ГУР МОУ, СБУ надала білоруським колегам інформацію про найманство 33
чоловіків, а також про решту чоловіків, «завербованих» ПВК МАР. Ймовірно,
саме ця підказка стала причиною заяв
влади Мінська 30 липня про те, що вони розшукують ще до 200 чоловіків
з, як вони називали, «ЧВК Вагнера» на білоруській території.
Крім того, президент Зеленський особисто лобіював екстрадицію чоловіків в Україну в телефонному
дзвінку до президента Лукашенка 5 серпня 2020 року»…
Так чи інакше, 32 з 33 затриманих у м. Мінську
головорізів із російським громадянством повернулися безкарно в РФ, ще один
розчинився на просторах Білорусі.
А в Україні розгорівся «Вагнергейт»…
Утім, так і незрозуміло, хто ж «злив» ворогові
інформацію про таємну операції «Нахабне жало»… Хоча точно відомо, що її
проводила саме наша військова розвідка…
Роман УСТИМЧУК.
На фото порталу «Bellingcat»: надіслані бойовиками фото підтвердження їхньої участі в війні проти України, тут – у збитті гелікоптера ЗСУ.
.
P, S, повний англомовний текст результатів розслідування за цим посиланням https://www.bellingcat.com/news/uk-and-europe/2021/11/17/inside-wagnergate-ukraines-brazen-sting-operation-to-snare-russian-mercenaries/?fbclid=IwAR16FloHZuSf0dY0V4jBcLveESpdP6uGuCjkYwD_0ylUvVgTozZm2gtw7pU