Представники влади не вважають за потрібне виконувати кредитні зобов’язання, а банкіри тим часом «приязно» балакають із журналістами на предмет таємниці!
Один герой – у Норвегії, ще кілька – нині при владі й добре себе почувають, а звичайні вкладники «Західінкомбанку» досі… смокчуть лапу. І поки так триватиме, люди, котрі занесли кілька кревних тисяч до банку й поклали на депозит, спокусившись на відсоткову ставку, не повернуть своїх грошей. Не дарма кажуть: якщо провернув аферу на тисячу, то тебе неодмінно викриють і посадять до в’язниці, а якщо – на мільйони, то ніхто й зачіпати не стане.
НА ДОВІЧНЕ… ПОВЕРНЕННЯ
Ситуація із «Західінкомбанком» досі не найкраща. Чи то вкрай підмочена репутація цій фінансовій установі заважає стати на ноги, чи то криза ще й досі дає про себе знати, чи й інші фактори? Словом, поки вкладники стукають у всі двері, колишній керівник Василь Гаврилишин… відпочиває у далекій Норвегії. Нагадаємо, що екс-голову спостережної ради банку та депутата Луцької міської ради кількох попередніх скликань від ВО «Батьківщина» затримали весною 2009 р. Правоохоронці інкримінували йому привласнення понад 30 млн грн. Одначе відповідати панові Гаврилишину за скоєне так і не довелося. Він, пробувши 27 місяців у СІЗО, гайнув до Норвегії, де збирався прохати… політичного притулку. Про це «Волинська газета» детально розповідала у квітні цього року в публікації «Банківська таємниця чи кругова порука?» (№16 (908) від 18 квітня 2013 року). Як вдалося опальному банкірові, за котрим – хвіст кримінальних справ, легально виїхати за кордон, залишається загадкою. Щоправда, в історії «Західінкомбанку» то – далеко не єдина біла пляма.
Одначе у банку є не лише вкладники (а їх – 15 тис.), а й позичальники. Причому – недобросовісні, бо досі не повернуто 393 млн грн за кредитними зобов’язаннями. Саме наявністю таких горе-клієнтів нинішня адміністрація фінустанови й пояснює, чому ж порушує закон і не віддає гроші тим, хто того вимагає навіть у судовому порядку. Зокрема у квітні цього року, відповідаючи на запит «Волинської газети», голова правління ПАТ «Західінкомбанк» Галина Скиба повідомила: «На сьогоднішній день ПАТ «Західінкомбанк», як і його клієнти та вкладники, стали заручниками ситуації, коли окремі позичальники, отримавши в якості кредитів значні обсяги грошових коштів у докризовий період, наразі не виконують власні зобов’язання з обслуговування та погашення кредитів, чим порушують права та законні інтереси, як самого ПАТ «Західінкомбанк», так і вкладників банку». Мовляв, судові процеси активно ведуться, одначе… Словом, із позичальників, як із гуся вода. Чому? Бо серед них – чимало вельми відомих та впливових персон. Знайдуться навіть представники влади!
Про те, що позичальники банку – люди не бідні, відомо багатьом. І, певно, список буде чималим, а окремі прізвища викличуть неабиякий подив. Знайдуться там і колеги по мандату Василя Гаврилишина, і навіть члени виконавчого комітету Луцької міської ради, зокрема Роман та Юрій Бондаруки. Ці персони особливо цікаві. Чому? Бо в той час, коли міська влада била на сполох, розповідаючи, що ніяк не може забрати тримільйонний депозит у «Західінкомбанку», котрий фактично належить громаді Луцька, ці поважні чоловіки… активно відстоювали інтереси громади. Наявність непогашених кредитних зобов’язань у цьому їм зовсім не заважала.
А можливо, всі ці розмови про «кмітливих» позичальників із владними повноваженнями – ніщо інше, як спроби недоброзичливців очорнити добру репутацію політиків? Хтозна. Одначе, аби не бути голослівною й з’ясувати все достеменно, адресувала до ПАТ «Західінкомбанку» офіційний запит на отримання інформації. І тут розпочалося найцікавіше…
БАНКІВСЬКА НЕТАЄМНИЦЯ…
Невдовзі до редакції завітали двоє. Чоловік та жінка. Повідомили, що вони – юристи «Західінкомбанку». Одначе, як виявилося прибули… неофіційно, аби побалакати з журналістом. Що саме цікавило представників фінустанови? Звідкіля представник ЗМІ дізнався про наявність у згаданих осіб невиплачених кредитів й конкретні суми? Мовляв, від моєї відповіді залежить, що саме… напишуть банкіри в офіційному листі! Ну, не дарма ж кажуть: закон – як дишло!
Що цікаво, юристи не воліли представлятися й не продемонстрували жодних документів, котрі би засвідчили, що вони дійсно працюють у тому банку, де свого часу господарював Василь Гаврилишин. Головний аргумент – візит радше приятельський, аніж робочий. Відтак по-дружньому й хотіли дізнатися, хто ж є тим джерелом, котре повідомило журналістові, скільки поважні пани позичальники не вважали за потрібне повертати банкові.
– Правильно, потрібно керуватися чинним українським законодавство, але ж можна йти назустріч, а можна і не йти, – зауважив один із гостей.
– Тож якби сьогодні пішла вам на зустріч і назвала ім’я, як би розвивалися події в подальшому? – поцікавилася.
– Ми теж пішли би вам назустріч. Можливо. Тоді відповідь була б іншою, – повідомили юристи.
І хоча того джерела апріорі не існувало (бо відповідні відомості, якщо добре пошукати, можна знайти у всесвітній павутині), мене зацікавило, чи також по-дружньому неофіційні представники банку завітали би до нього на розмову? Хтозна.
Словом, усе звелося до того, що відомості про існуючі кредитні зобов’язання – банківська таємниця за сімома замками. Відтак і методи роботи – відповідні. Цікаво лишень, чому ж банківські колектори, котрі запросто виселяють родини з квартир, придбані у кредит і не виплачені через матеріальну скруту, не поводяться так само із тими, хто є представниками різних гілок влади? Натомість тихцем делегують своїх людей на розмови до ЗМІ. Це теж – банківська таємниця!
ПОЗИЧАЛЬНИКИ З МАНДАТАМИ
Отож за місяць із ПАТ «Західінкомбанку» надійшла офіційна відповідь, де чорним по білому написано: відомості, на котрі зазіхнули журналісти, – банківська таємниця, а тому «правові умови унеможливлюють підтвердження чи спростування інформації, яка міститься у запити». Одначе є рішення судів, а це, як не крути, – вже загальнодоступна інформація, котру за ширмою таємниці не сховаєш.
Виявляєтеся, депутат та член виконкому Луцької міської ради таки дійсно є в переліку недобросовісних позичальників «Західінкомбанку». І як фізичні особи, і як солідарні боржники з підприємствами. Тож у фінустанові повідомили: «У відповідності до рішення Апеляційного суду Волинської області від 26.04.2012 р. у справі №0308/1931/2012. борг Бондарука Р.А. перед ПАТ «Західінкомбанк» становить 433810,00 дол. США, 53300,00 євро, 2193088,90 грн». А роком раніше за «рішенням Апеляційного суду Волинської області від 03.11.2011 р. у справі №2-6063/11 вирішено стягнути з Бондарука Р.А. на користь банку 410817,73 грн заборгованості». Ще один нюанс: «згідно з рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №2-5895/11, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області, борг Бондарука Р.А., як солідарного боржника з ТзОВ «Пластіком», перед Банком становить 158029,45 грн».
Що ж до члена виконкому Юрія Бондарука, то, як повідомили банкіри, вони мають намір заручитися підтримкою Феміди, а відтак готують необхідні документи для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, розмір якої, звісно, не повідомили.
Здавалося б, у чому ж проблема? Ну взяли бізнесмени свого часу кредити, далі криза дала про себе знати, а відтак і можливості повернути позичене не було… Одначе, поки банк судився із депутатом, керівництво Луцька добивалося зняття з депозиту у тому ж «Західінкомбанку» грошей. І останні 19 тис. грн (сума надзвичайно красномовна, бо свідчить про об’єми траншів, а відтак і платоспроможність банку на той час) дістали лише 12 квітня 2012 року. З усього виходить: не потрібно далеко ходити, аби дізнатися, хто ж… узяв у заручники «Західінкомбанк». Що дійсно дивує: надто часто на тлі розмов про проблемний банк випливають власники мандату довіри громади. Причому – однопартійці. Збіг?
Світлана ГОЛОВАЧУК.