Василь Мойсей, Олександр Бадера, Сергій Байдовський, Едуард Гриневич, Юрій Сидорчук, Іван Тарасюк та Віктор Хом’як. Ці люди відділи своє життя в пік кривавих подій Євромайдану в столиці від рук українських беркутівців та їхніх рашистських кураторів. Але 4 роки тому їхня жертва не була даремною: спроба москви взяти під контроль нашу державу і знищити Українську незалежність провалилася. І тоді ворог почав «парад сепаратизму» на Півдні та Сході країни, російські терористи та доморощені яничари взялися за зброю. І так розпочалася перша фаза російсько-української війни, яка триває й досі, з особливою жорстокістю після повномасштабнго вторгнення окупантів на нашу землю…
Доки ми про це все пам’ятаємо, доти в «бункерного діда» та його холуїв не буде жодних шансів на реванш. Але пам’ять ця має бути цілісною, найменш помпезною та мінімум адаптованою до тих, хто мав небагато відношення до подіє Євромайдану на Волині чи в Києві, або перебував узагалі в середовищі регіоналів…
Саме 20 лютого минуло 12 років від дня масового розстрілу 48 активістів в столиці, які пішли штурмувати лігво режиму президента-втікача. Їх зустріли кулі карателів. Загалом Героями Небесної Сотні стали 107 учасників Революції Гідності. Тож період із 18 до 21 лютого 2014 року назавжди увійшов в історію як крах режиму віктора януковича і його московських власників.
Тому учора представники органів влади області та міста, правоохоронці, військові, поодинокі учасники тих подій під гаслом «Герої першої Перемоги у битві, що триває» вшанували пам’ять майданівців. Спочатку біля фотостенду «Герої Небесної Сотні» очільник обласної військової адміністрації Роман Романюк, голова облради Григорій Недопад, представники міської влади, духовенство Православної Церкви України на чолі з митрополитом Луцьким і Волинським Михаїлом вшанували вінками та квітами пам’ять полеглих, взяли участь у панахиді за загиблими Героями.
Жалобні заходи продовжились на меморіальному комплексі «Вічна Слава», біля пам’ятника Волинським Героям Небесної Сотні, де знайшов свій вічний спочинок Василь Мойсей, якого в 2014 році хоронили велелюдним зібранням лучан. Серед убитих окупантами та беркутівцями учасників Революції Гідності волинян також Олександр Бадера, Сергій Байдовський, Едуард Гриневич, Юрій Сидорчук, Іван Тарасюк та Віктор Хом’як…
А що ж відбувалося 12 років тому?
Режим рухнув на Волині ще раніше, ніж у столиці. Тож повсюдно відбувалися захоплення органів місцевої влади та силових структур. Підрозділ Нацгвардії, який відправляв військовослужбовців у столиці, було заблоковано, і, зрештою, він припинив участь у протистоянні з майданівцями.
Волинський «Беркут» хоч і відмовився стріляти в мітингарів, але з ганьбою повернувся додому. Багатьох виловлювали і зі сцени на Театральному майдані на колінах вимагали каятися.
Фактично всі установи МВС були захоплені, особливо дісталося УМВСУ у Волинській області, яке на той час очолював генерал-майор міліції Олександр Терещук.
А от офіс УСБУ у Волинській області та, в основному, споруда Прокуратури Волинської області уникнули долі «мєнтів». Можливо, це було наслідком продуманої роботи попереднього керівника УСБУ генерал-майор Володимира Мельниковича, який із Борисом Клімчуком відмовився виконувати злочинні накази київського начальства, за що разом із Борисом Петровичем і був звільнений із посад.
Щодо привезеного до нас нікчемного облпрокурора Олександра Параки, відомого свавільним переслідуванням активістів, то це маленька худенька людина якось сухенькою прошмигнула між крапельками народного гніву і кудись тихо зникла з волинської землі.
Першими жертвами народного гніву стало тодішнє керівництво облдержадміністрації на чолі з регіоналом Олександром Башкаленком та облради, голову якої Володимира Войтовича і першого заступника Юрія Лобача примусили написати заяви про звільнення.
Ще один заступник – Валентин Вітер – був обраний новим керівником облради, новими заступниками в нього стали Олександр Пирожик та Ігор Гузь.
Ще живого Бориса Клімчука попервах активісти не допускали в сесійний зал, хоч і був депутатом. А нову облдержадміністрацію очолив представник «Батьківщини» Григорій Пустовіт, який на цей момент працює заступником голови облради.
Головне: 12 років тому виявилося, що цивільне суспільство вміє не тільки об’єднуватися проти свавілля влади і силовиків, але й в період фактично масового безладу самоорганізовуватися для забезпечення правопорядку та законності. Тож вулицями курсували патрулі майданівців, ветеранів війни в Афганістані, інших громадських організацій. І ніякого спалаху злочинності не відбулося, навіть на червоне світло ніхто з водіїв не їздив!..
Втім, хто і як скористався результатами Революції Гідності, це тема окремої розмови. Головне, що в доленосні дні третьої декади лютого 2014 року Україна змогла виграти перший етап оборонної війни проти путінських окупантів.
Значить, і Перемога в Великій війні теж настане!
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора,Олени ЛІВІЦЬКОЇ і пресслужби облради: під час вшанування Героїв Небесної Сотні в лютому 2026 року; події Євромайдану в доленосні дні року 2014-го.