Депутати
Волиньради побували на об’єктах, які потребують допомоги.
Як із самого початку зауважили обранці
громади, настільки численного Дня депутата давненько не бувало. Причому участь
у заході зголосилися взяти представники і географічно відділених територій, і
політично полярних сил.
За
дев’ять годин роботи голова облради Валентин Вітер разом зі своїм першим
заступником Олександром Пирожиком запланували показати депутатам і журналістам
чотири обֹ’єкти,
два з яких – у Луцьку, а ще два – в Ковелі. Показати саме зараз, аби 20 березня
йти на сесію з уже сформованою думкою про те, які з оглянутих об’єктів таки
отримають фінансові вливання, а котрим доведеться почекати.
Ціна
ефіру – 22 мільйони
Пунктом
першим поїздки стало приміщення колишнього кінотеатру «Батьківщина», який після
свого закриття мав перетворитися на телевізійний центр.
Попри
те, що «перетворення» відбувається вже десять літ, завершенням тут і не пахне.
Тож перш ніж пустити депутатську делегацію у приміщення, господарка дому – вона
ж генеральний директор Волинської обласної держтелерадіокомпанії Ольга Куліш –
попереджає: все, що всередині – пішохідно небезпечна зона. Тому прохання номер
один – бути уважними.
Навіть
нетривале перебування усередині говорить про те, що роботи в колишній
«Батьківщині» – непочатий край. Та й кінцевий результат – тобто відкриття
телецентру – тепер під великим знаком питання. Більше години оцінюючи колишній
глядацький зал та обдивляючись прилеглий до нього 4-поверховий будинок, у якому
донедавна працювали журналісти ВОДТРК, депутати зійшлися на думці: тих 22 млн
грн, які необхідні для відкриття чи то телецентру, чи то палацу культури, нема
і до кінця року не буде. Адже сьогодні є на Волині, така склалася думка, значно
важливіші питання.
Не
все краще – дітям
Наступний
об’єкт, куди завітали депутати, на брак фінансів не нарікає. Бо тут до сьогодні
діє гасло «Все краще дітям». І не просто дітям, а розумних і талановитим
вихідцям із сільської місцевості.
–У
ліцеї-інтернаті Волинської обласної ради, куди я вас запрошую, навчаються учні
восьмих-одинадцятих класів. Майже 80% вихованців приїздять із різних районів
Волині. Ті, хто мешкає неподалік Луцька, після занять повертаються додому. Інші
в інтернаті не лише навчаються, а й проживають, – коротенько знайомить із
закладом його директор Ірина Лозовська.
Позаяк
усе нове оцінюється за зовнішністю, то Ірина Миколаївна насамперед показує матеріальну
базу ліцею. Зокрема прикрашений тином і квітами будиночок – це не що інше, як
котельня, оснащена газовими і твердопаливними котлами (перехід із блакитного
палива на дрова дозволив закладу грітися майже втричі дешевше, ніж раніше).
А
от що на дрова не пустиш – так це унікальні дерева тамтешнього дендрологічного
парку, за яким доглядають старшокласники.
Доки
учні на заняттях, депутати оглядають гуртожиток. «Звісно, не так, як удома, –
діляться обранці поміж собою, – бо в кожній кімнаті мешкає по три-чотири
дитини, а інтер’єр із ліжка, шафи, тумбочки виглядає досить аскетично. Втім,
нові меблі, теплозберігаючі вікна, сучасні санвузли й гаряча вода дещо компенсовують
відсутність батьківського затишку».
– А
зараз ми покажемо головне надбання ліцею – його талановитих учнів, – і директор
веде до відремонтованих кабінетів, пропонує зайти до комп’ютерних класів із
інтерактивними дошками, запрошує поспілкуватися з ліцеїстами та їхніми
наставниками.
– Це
справді один із ліпших освітянських закладів Волині, – розповідає депутат
облради Петро Олешко, коли разом із ним заходимо в затишний клас. – На базі
цього ліцею відбуваються олімпіади всеукраїнського рівня. І що найприємніше, волинські
діти не лише беруть у них участь, а й традиційно виборюють призові місця. Якщо
говорити про цей освітній заклад, то його вихованці перемагають в олімпіадах із
хімії, біології, математики. Андрій Журавель став найкращий на міжнародній (!)
олімпіаді з біології, що автоматично відкрило йому шлях до столичного вишу.
Звідки
такі успіхи? Звісно, одна зі складових – талановиті учні, яких ліцей охоче
забирає. Та не меншу роль відіграє педагогічний колектив, у складі якого – 12
відмінників освіти, троє заслужених учителів і одна – Марія Іванівна Тарасюк,
яка 24 роки була директором закладу й передала його керівництво своїй донці
Ірині Лозовській – здобула найвищий ступінь визнання: «Заслужений відмінник
освіти»!
Маючи
що показати і розказати, нинішня директор усе ж користується нагодою, аби
натякнути на не зовсім належний стан актового залу, необхідність мати стадіон і
тренажерний зал. Усі, хто обдивився володіння ліцею, позитивно оцінюють
побачене. Однак пообіцяти гроші у найкоротші строки не змогли: нема й у тому
крайньої нужди.
І
що це справді так, підтвердив іще один об’єкт із маршруту депутатів: Волинський
обласний санаторій матері і дитини «Турія» у Ковельському р-ні. Сирість і
сірість, поцвілі стіни і холодні, з радянським оснащенням медкабінети. Хто
платитиме за такий відпочинок? Ніхто. А позаяк соцстрахівських і чорнобильських
путівок цьогоріч може й не бути, то директор «Турії» Віталій Донець зазначає:
без грошей облради санаторій «не протягне». У відповідь на що депутати
Волиньради пропонують шукати інвесторів або нових шляхів господарювання. Бо у
власності волинської громади і без «Турії» вистачає закладів відпочинку й
оздоровлення.
Швидкої
допомоги просять… лікарі
Єдиним
об’єктом, у стінах якого прозвучала обіцянка допомогти з фінансуванням, стала
«Вузлова лікарня станції Ковель». Попри те, що лікувальний заклад багато років
підпорядковувався «Львівській залізниці», нині його утримання переклали на
плечі волинської громади. Зауважте: фінансування, та ніяк не майно! А
заручниками ситуації стали майже 300 медиків.
Щоби
зберегти колектив, голова облради Валентин Вітер обіцяє таки віднайти в
обласному бюджеті 8 млн грн. Свою частку виділяє Ковельська
райдержадміністрація та міська рада. Загальна сума дозволить до кінця року
видавати працівникам лікарні зарплату. Але майбутнє закладу лишається невідомим.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.
