Що більше
зустрічаєшся з військовослужбовцями чи їхніми родинами, то більше запитань
виникає до уряду, парламенту, правоохоронних відомств. І що ці питання вкрай
болючі, підтвердив візит до Волинської прокуратури з нагляду за додержанням
законів у воєнній сфері.
Під час
інтерв’ю з керівником відомства Олександром Курсовим третім учасником розмови
мимохіть стала мати мобілізованого лучанина. Спочатку жінка просто стояла під
дверима кабінету і чекала, а потім зі слізьми на очах почала ставити аналогічні
до журналістських питання. Насамперед – чому так, на її думку, несправедливо
відбулася мобілізація? Мовляв, хто сумлінно виконав наказ прийти у військкомат,
того не просто до війська забрали, а відправили на передову. Тоді як багато
чоловіків не з’явилися або відмовилися взяти повістку, і тепер якщо не спокійно
живуть, то переховуються по родичах.
– У мене
сусід – із міліції, високий чин займає. Так-от, він свого синочка оформив у військову
частину Володимира-Волинського, на вихідні додому забирає, мама йому їсточки
варить-парить. А моя дитина, якій лише 22, там, на передовій! І нікого не
хвилює, що він був напівсиротою, що я сама його ростила, аби на старості
підтримку мати. Інші відкупилися, а мого забрали, бо грошей не дав! – говорила
мати, переходячи на крик. – Після трагедії під Волновахою загинув мого Саші
друг. Після цього в дитини психологічна травма. Але їх усе одно везуть у
Луганську область. Він просить у командира: «Дайте каску, бронежилета, форму,
бо ця вже порвалася», каже, що не хоче їхати вбивати. А у відповідь знаєте, що
почув? За відмову виконувати наказ його в тюрму посадять!
Щоб
отримати бодай частину відповідей на масу питань, найбільш актуальні адресуємо
волинському прокурору за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону
України.
– Олександре
Валерійовичу, хочу почути вашу думку щодо якості проведення мобілізації. Як її
оцінюєте?
–
Недоліків у роботі районних та обласного військкоматів зафіксували немало. Так
само, як і безвідповідальності самих військовозобов’язаних, у яких закон
вимагає в семиденний строк подавати інформацію про зміну сімейного стану, місця
роботи, здоров’я. І якби чоловіки це зробили завчасно або принаймні прийшли до
військкомату з пакетом необхідних документів, то окремих із них до війська не
забрали б.
–
Зокрема кого?
– Тих,
хто єдиний опікується членом родини, який вимагає постійного догляду. Зараз
командуванням військової частини має бути прийнято рішення про звільнення з
військової служби бійця, який сам виховує неповнолітню дитину. Звільненню
підлягають також чоловіки, які самостійно виховують дитину-інваліда І або ІІ
групи, котрій іще нема 23-х років.
– А
не було охочих отримати фіктивну довідку, яка допомогла звільненню?
– Якщо
говорити про мобілізованих, то такої інформації нема. Хоча у квітні ми відкрили
кримінальне провадження щодо колишнього військовослужбовця, який звільнявся і
подав неправдиві документи про травмування під час фізичної підготовки (до
обману чоловік вдався, аби отримати 91 тисячу гривень матеріальної допомоги).
–
Наскільки сумлінно в цей період виконують свою роботу комісаріати?
–
Працювати їм зараз непросто. Адже необхідно було провести першу та другу хвилю
мобілізації. Тому під час перевірки ми виявили недопрацювання. Здебільшого вони
виникли через те, що штат районних військових комісаріатів у мирний час
становив, як правило, три особи. Такою кількістю працівників неможливо якісно
виконувати завдання, які стояли перед військкоматами, зокрема і щодо
мобілізаційної роботи. Призвані ж на доукомплектування не мали належного фаху й
досвіду та припустили порушення під час оформлення документів. Усе це в
сукупності з іншими обставинами призвело до повернення значної кількості осіб і
техніки.
–
Факти відкупу від мобілізації (про що неодноразово заявляли родичі бійців) відомі
військовій прокуратурі?
– Щоразу,
коли якась із жіночок говорить про корупцію у військкоматах чи на полігонах, я
прошу: напишіть заяву, дайте фактичне підтвердження. На таку пропозицію в усіх
випадках отримую відмову. Але ж прокуратура не користується плітками і не діє
на підґрунті емоцій.
– Під
час сьогоднішнього візиту мати бійця скаржилася на безкарність тих, хто не
з’явився до військкомату. Це так?
– Якщо
військовозобов’язаний не отримав повістку особисто в руки, а родичі відмовилися
її передати, таких ми не маємо підстав карати. Бо треба довести, чи людина
ухиляється від мобілізації, чи дійсно перебуває за межами області або країни і
їй не повідомили про необхідність прибути у військкомат. А от якщо чоловік
повістку отримав, однак до військкомату не з’явився, проти нього відкривається
кримінальне провадження. Таких справ по Волині є більше десяти, і максимум,
який передбачає відповідна стаття кодексу, – позбавлення волі на строк від двох
до п’яти років.
– Серед
питань, що особливо часто ставили командуванню, – коли буде демобілізація тих,
хто у війську вже 45 днів і більше.
–
По-перше, поясню: 45 днів – це період, протягом якого бійців набирають до
війська, а не термін їхнього загального перебування в лавах Збройних сил. А от
питання демобілізації (тобто повернення бійців додому) правомірний вирішити
лише Президент України, підписавши відповідний указ.
–
Через небезпеку на Сході багато хто воліє «увільнуть». Про факти дезертирства є
офіційна інформація?
–
Волинська військова прокуратура розслідує два кримінальних провадження з
приводу самовільного залишення місця служби. Наші рівненські колеги (на чиїй
території був розгорнутий полігон) мають значно більше проваджень.
Якщо
торкнутися двох перших кримінальних проваджень, то їх фігурантами є
мобілізовані з Ковельського і Любомльського районів. Обоє чоловіків перебували
на Рівненському полігоні. Потім їх відпустили у звільнення. Але з дому
військовозобов’язані вже не повернулися. Один із них невдовзі вийшов на
телефонний зв’язок, сказав про серйозні причини неявки та пообіцяв надати
підтверджувальні документи. Місцезнаходження іншого чоловіка наразі не відоме.
Рішення щодо відповідальності цих осіб буде прийнято згодом. Максимальне
покарання військовослужбовцю за дезертирство без наміру повернутися на службу –
п’ять років позбавлення волі.
– А
якщо військовий відмовляється виконувати наказ, навіть коли для того має вагомі
причини (відсутність засобів захисту, зброї тощо)?
– Непокора
в армії тягне за собою кримінальну відповідальність. Єдина причина відмовитися –
незаконний наказ. Якщо ж наказ законний і військовослужбовець усе-таки
відмовиться, то за це може опинитися в тюрмі (на термін до трьох років). Якщо
ті самі діяння вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки – від трьох до
семи років позбавлення волі. А в умовах воєнного часу – від п’яти до десяти
років тюрми.
– Чи
завжди є офіційне підтвердження того, що військовий перебуває в зоні бойових
дій? Чому загиблим під Волновахою в довідці про смерть пишуть про вогнепальне
поранення, жодним словом не обмовившись – «в умовах воєнних дій»?
–
Буквально минулого тижня я особисто був у пункті постійної дислокації бригади,
на прохання мами одного із загиблих переглянув витяг із наказу військової
частини, там було чітко записано: «Загинув при виконанні службових обов’язків».
–
Тобто родичі загиблих або ранені мають право розраховувати на певний соціальний
пакет?
– Якщо
ці особи будуть визнані учасниками бойових дій, то відповідно до закону «Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вони матимуть пільги,
передбачені цим законом.
– А
щоб люди були визнані такими, які документи, хто й куди повинен подавати?
–
Відповідно до пункту 19 ст. 6 вищезгаданого Закону учасниками бойових дій
визнаються військовослужбовці Збройних сил України, які захищали незалежність,
суверенітет та територіальну цілісність України, а також брали участь в Антитерористичній
операції. Відповідно до роз’яснення управління преси та інформації Міністерства
оборони України, командир військової частини видає відповідний наказ (щодо
стройової частини) про відрядження в район проведення Антитерористичної операції.
Також інформація про участь військовослужбовців у ній заноситься до особової
справи або військового квитка та засвідчується командиром військової частини й
гербовою печаткою. Видачу посвідчень учасника бойових дій військовослужбовцями
за відповідними рішеннями буде організовано Департаментом кадрової політики
Міністерства оборони України та Головним управлінням персоналу Генерального
штабу Збройних сил України, а військовозобов’язаним, призваним на військову
службу під час мобілізації, – обласними військовими комісаріатами.
Спілкувалася
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.