Ще не досягнувши 18-ти, ці хлопці вже отримали тавро «злочинець». У всіх вихованців Ковельської колонії на совісті – тяжкий злочин. Хтось грабував, хтось у розбої був замішаний. Є такі, які ґвалтували чи вбивали. Але й на цих підлітках не можна ставити хрест.
Тому адміністрація виховного закладу старається максимально наблизити життя засуджених до тих умов, які лишилися там, за колючим дротом.
Про те, як ведеться підліткам, «Волинська газета» вже розповідала у травневій публікації «Злочинці також мають шанс». І ось приємна новина – троє з уже знайомих нам засуджених, які подали документи на вступ до вищого навчального закладу, успішно склали ЗНО. Двоє з них вийшли на свободу та навчаються у виші. Ще один, якому колонія клопочеться про звільнення, чекає відповідного рішення суду. А четвертий із героїв нашої весняної публікації здобуває професійно-технічну освіту у смт Луків Турійського р-ну.
Одначе на цьому хороші новини не закінчуються. У п’ятницю колонія знову перетворилася на таку собі велику родину: в заклад завітали гості з різних куточків України. Адже всі вони – родичі юнаків, які нині відбувають у Ковелі покарання.
Як розповів начальник колонії Іван Абрамчук, основною метою було організувати батьківські збори. Та в колонії вони, звісно, особливі. Тому не обійшлося без концерту, пісень, материнських сліз, батьківських настанов, святкових частувань.
Аби спілкування батьків, вихованців, їхніх наставників було щирим, без недомовок чи незручних запитань, Іван Абрамчук, звертаючись до гостей, зазначив:
– Ми опікуємося вашими дітьми, наче власними. Кожному намагаємося вселити надію, що «є світло у віконці». Головне – не втрачати надію. І наше з вами завдання – підтримати хлопців і допомогти.
Чим саме – розповіли класні керівники, які детальніше зупинилися на успішності юнаків. Адже в колонії навчаються не лише діти, які навіть грамоти не знали. Чимало є таких, які подають надії і можуть так само, як їхні старші товариші, надсилати документи на зовнішнє незалежне оцінювання, вступати до вишу, працювати – тобто шукати себе у «світі без криміналу».
Позаяк у колонії збираються так звані проблемні діти, то за психоемоційний стан юнаків розповіли вихователі, які опікуються ними після занять.
Аби засуджені легше могли адаптуватися після звільнення, їхніми проблемами займається чимало державних служб. Паспорт, атестат, ідентифікаційний код, працевлаштування – ось ті питання, які завжди лишаються актуальними для підлітків і їхніх батьків. Тож аби надати потрібну інформацію, завітали на батьківські збори заступник начальника управління Державної пенітенціарної служби України в області Юрій Безушкевич, секретар обласної спостережної комісії Олександр Кондратенко, заступник начальника головного управління юстиції в області Олексій Остапчук, а також начальник центру соціальних служб м. Ковель Жанна Вельма.
Переконатися, яким є піклування за вихованцями колонії, батьки могли, оглянувши умови проживання, навчання, харчування дітей. Окрім цього, гості відвідали сучасну медичну частину, крамницю, кімнату психоемоційного розвантаження. Дехто з родичів навіть не стримався, аби не зауважити: наскільки всюди затишно, тепло – справді, наче вдома.
Ще більше вражень подарували батькам виступи їхніх синів. І коли звучали пісні про маму, чимало жінок у залі ридали.
Та, мабуть, найбільше запам’ятався батькам смак хліба – того, який власноруч випекли їхні вже побиті долею сини.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.