25 років тому фактично перестала існувати «НДР». Ідеться не
про якусь чергову сепаратистську територію в Україні на кшталт «ДНР» чи «ЛНР (і
не про помилку історії під назвою «Кримнаш»), а про східну частину Німеччини,
яка за результатами Другої світової війни залишилася в радянській окупаційній
зоні і де Кремль почав із допомогою місцевих колабораціоністів будувати «народну
демократію».
Спочатку, як у Криму
чи на Донбасі, совєти там провели під дулами автоматів «вибори», а потім
місцеві маріонетки отримали владу і почали разом із СССР будувати «розвинутий
соціалізм». Але парадоксально: навіть ця
сталінська модель у німецькому виконанні виявилася набагато кращою, ніж те, що
коїлося в УРСР. У всіх перевагах життя в «Німецькій Демократичній Республіці»
могли пересвідчитися не стільки туристи з України, яких було обмаль, як солдати
строкової служби, прапорщики, офіцери та їхні сім’ї, котрі служили в т. зв. «Групі
радянських військ в Німеччині»: товари
там були кращими, вулиці чистішими, машини сучаснішими, зарплати –
вищими. Плюс до всього: прапорщики та офіцери в НДР отримували одну зарплату
дойчмарками, а ще одну їм виплачували тут на ощадкнижки…
Утім, найважче з 1945 до 1989 р. було мешканцям столиці НДР
Берліна (бо ФРН мала іншу столицю – Бонн). За домовленостями трійки
найсильніших держав світу це місто також було розділене на дві окупаційних
зони. А коли з «радянського раю» німці почали втікати не десятками, а тисячами,
тоді й вирішено було спорудити в Берліні двометровий бетонний мур, який
охоронявся вдень і вночі. Лише одиниці змогли подолати його без ризику для
життя, а понад 1500 людей загинули від влучних пострілів вартових…
Тому падіння Берлінської стіни, яке, до речі, відбулося теж
за згодою найвищого керівництва СССР в особі Міхаіла Горбачова, стало першим
реальним кроком до об’єднання німців в одну потужну державу – ФРН. Тому й так
гучно святкували 25-річчя цієї події, адже це – символ незворотності перемоги в
боротьбі зі злом… А щоб сучасники не забували, що «залізна завіса» справді
розтинала Берлін навпіл, на місці бетонних мурів було встановлено білі кульки…
Колись, мабуть, щось схоже ми побачимо й на кримському
перешийку, який розділяє нас і нашу автономію і де, як колись у Німеччині, стоять
до зубів озброєні російські війська…
Роман УСТИМЧУК.
На фото Роберто Гарсії ГЕРМОСІЛЛИ (з Берліну, спеціально для
«Волинської газети»): так святкували падіння тоталітарної стіни біля символу столиці
Німеччини – Бранденбурзьких воріт!
