У вікно яскраво світив Місяць, заповнюючи собою всю кімнату. Від цього не можна було нікуди сховатися. Володимир не стримався, встав, закрив щільніше штори і знову ліг.
Але це не допомагало. Чоловік відчував, як Місяць наче обливає його світлом, вселяючи якийсь неспокій. Тож він крутився, не міг знайти собі місця. Подивився на дружину, легенько торкнувся. Валя солодко спала, наполовину відкинувши ковдру і привідкривши такі солодкі для нього губи. Її волосся розметалося по подушці. Відчув гострий приступ бажання. Але пересилив себе: не хотів будити кохану. Встав, легко одягнувся, прихопив цигарки, вийшов на ґанок. Прямо перед ним, розігнавши всі хмари, розливаючи світло, на небі у всій своїй величі сяяв повний Місяць. Запалив цигарку. Недалеко, за кілька кроків, був скверик, чомусь потягнуло пройтися його стежками. Можливо, під кронами дерев він сховається від всевидющого ока Місяця.
Простував доріжкою. Неспокій і тривога все одно не минали, тільки наростали. Це вже стало віднедавна звичним для Володимира явищем, як тільки на небі світив Місяць уповні. Уже й до лікаря звертався, так той виписав якісь заспокійливі пігулки… От халепа, треба було випити, а не ходити нічним сквером. Раптом хтось вигулькнув із темряви:
– Дай закурити!
Володимир розгледів якісь два чоловічих силуети. І чого чіпляються?
– Не маю із собою, – кинув у відповідь, не зупиняючись.
– Та стій-но! Куди ж так поспішаєш? Може, є хоч кілька гривень? То ми самі купимо, – нахабно розсміялися і шарпнули ззаду за плече.
Відчув раптом, як шалено закалатало серце, а всередині все закипіло від люті. Кров стала мов розпечена лава. Здалося, вона вся зібралася в голові і от-от вибухне. Різко повернувся:
– Я хіба незрозуміло сказав? Повторити?..
А далі все було наче в тумані. Якась невідома сила підірвала його з місця, і дикий крик розірвав тишу. Усе, що запам’ятав: нажахані очі незнайомців та солодкуватий присмак чогось на губах…
Володимир прокинувся із першим сонячним промінням. Зірвався з ліжка. Трусило, як у лихоманці. Валя ще спала. Щось клацнуло в пам’яті. Так-так, йому снилися якісь жахіття. Наче він дикий звір і рве людське тіло. Це ж треба такому привидітися!.. Страшенно боліла голова. Глянув на руки: вони були в синцях. Пішов у ванну, глянув у дзеркало. Господи! На кого він схожий! Губи покусані, очі червоні… Швидше став під душ. Оце все через той клятий повний Місяць. Зараз він буде в нормі, ще от вип’є кави…
Смакуючи ароматним напоєм, ввімкнув тихенько (щоб не розбудити кохану, неділя все ж таки) новини. Особливо не дослуховувався, чекаючи новин спорту. Але раптом щось змусило Володимира здригнутися. Це було невелике повідомлення про те, що в лікарню над ранок доправили двох непритомних чоловіків, яких нібито страшно покусав якийсь дикий звір…
– Коханий, що з тобою? Ти такий блідий, як полотно, – раптом почув поряд стривожений голос дружини.
– Все добре, не хвилюйся, – і пригорнув Валю до себе. Відчув її тепле тіло, запах волосся. Хвиля нестримного бажання знову огорнула його. – Я просто скучив за тобою…
Марися ЮРЧЕНКО.