«Виникає дилема: як бути з сороміцькою українською народною спадщиною? Перекліпати і почервоніти, вдавши, що нічого такого в нас нема і ніколи не було? Ще на так давно хтось заявляв, що у нас «нема сексу», але наперекір усьому маленькі українці звідкись з’являлися і згодом самі ставали батьками…». Ці слова в передмові написав Віталій Клімчук, який недавно видав збірку з безсоромною назвою «Сором» і помістив у ній «народну сороміцьку творчість».
Сьогодні ми привідкриємо цю «скриньку Пандори», й подаруємо читачам окремі твори. З періоду, коли в нас «сексу не було»… Прохання свідомість не втрачати!
Адміністрація.
«Ой, летіли самольоти
Через нашу хату…
Два тримало, п’ять кохало
Піонервожату.
Танцювала з комісаром,
Намазала салом щось,
Ще й чорнилом пудвела,
Щоб хоріщая була.
Полюбила тракториста,
А потом політрука
А потом все вище й вище,
І дойшла до пастуха.
Я давала, я давала,
Я давала кожен день.
А тепер моя давалка
Перейшла на трудодень».