Український театр
здавна був багатий своїми талантами. Цьогоріч святкують свої ювілеї актори
Львівського національного академічного українського драматичного театру ім.
Марії Заньковецької, народні артисти України Федір Стригун і Таїсія Литвиненко.
Їхні імена відомі не лише театрознавцям і мистецькій інтелігенції, а й
звичайним пересічним людям, а вистави, в яких вони задіяні, й досі здійснюють
неймовірний сплеск емоцій і бурхливі овації. Не забули творчості Федора
Стригуна й на Волині, де він подарував вимогливому глядачеві чимало чудових постановок
та ролей.
Особисто знаю їх ще з раннього дитинства, оскільки мама з
юних літ захоплювалась їхньою творчістю, і цю любов до театру передала мені. Хоч
як це дивно звучить, але від того часу у мене, як і в більшості дітей, чомусь
не викликав інтересу театр ляльок, а хотілося йти у Великий (як я його вже тоді
називав).
А полюбив я цей Великий театр від першої ж вистави, яку
побачив у ньому. Ні, це не була казка чи дитячий ранок, а цілком доросла
вистава – комедія Ярослава Стельмаха «Коханий нелюб», яка і досі залишається
моєю улюбленою (дуже прикро, що віднедавна вона чомусь зникла з афіші театру,
хоча завжди збирала повні зали й дарувала глядачу масу позитивних емоцій). Секрет
її успіху, перш за все полягає у чудовій постановці, яку здійснив Федір
Стригун. Пізніше, бачачи цю ж виставу в інших театрах України, зрозумів, що
кращої постановки від нашої просто не існує. Федір Миколайович зумів підібрати
все, аби передати стиль і зміст вистави: прекрасно підібрані актори, чудові
костюми, чарівні декорації, красива музика – все це дало їй отой успіх, який
зробив комедію унікальною і неповторною. Тут я «познайомився» з магічною
майстерністю акторської гри Таїсії Литвиненко, яка виконувала роль мамки. Хоча
ця роль і не головна, проте вона не може залишитися без уваги, оскільки додає
фарб у загальну гаму. В гумористично-саркастичній формі передає повчання молодому поколінню – не лише акторам
на сцені, але й усім глядачам. Власне, оця неповторність постановки, здійснена
Федором Миколайовичем і помножена на блискучу акторську гру Таїсії Йосипівни,
змушували мене переглядати комедію неодноразово, при цьому щоразу вбачаючи у
ній щось нове.
Улюблена справа дійсно об’єднала цих людей. Кохання і
пристрасть до театру – ось фундамент їхнього щасливого спільного життя. Багато
написано і сказано про життєвий та творчий шлях цих митців, тому зараз я б хотів
зробити більший акцент на їхньому творчому доробку останніх років. У Федора
Миколайовича – це роль Зенона у виставі У.Б.Н. («Український буржуазний націоналіст»),
де він надзвичайно майстерно передав образ чесного політика і свідомого
громадянина, яких, на жаль, так не вистачає у теперішній час. Творчий доробок
Таїсії Йосипівни є надзвичайно контрастним і багатогранним. Одним із доказів
цього є її роль сеньйори Лючії у виставі
Надії Ковалик «Неаполь – місто попелюшок» (режисер – Федір Стригун). А
домінуючим зерном і беззаперечним успіхом Таїсії Литвиненко є щирість і
вишуканість, з якими вона виконує будь-яку роль, а також відчуття того, що вона
– королева, як на сцені, так і в житті. А
хіба не такою повинна бути справжня жінка?..
Але найбільш цікавими є такі вистави, де Стригун і
Литвиненко грають разом. Одним із найсвіжіших прикладів такого акторського
дуету є вистава Фрідріха Дюренматта «Візит літньої дами», яка є дуже актуальною
у наш час, оскільки демонструє, що все у цьому світі можна купити за гроші, і навіть
чуючи про них, люди відразу починають втрачати честь, гідність, порядність, а
головне – людяність. Саме в цій виставі Таїсія Йосипівна зіграла роль літньої
пані – Клер Цаханасян, а Федір Миколайович – її колишнього коханого Іля.
Пригадую, що я захоплено чекав фіналу, з надією, що він буде позитивним, але
яке ж було розчарування, коли в кінці вистави гроші все ж перемогли над людським життям, а зло перемогло
добро. Такого фіналу, мабуть, не очікувало більшість глядачів, адже він є
досить нетиповим для вистав, але, на жаль, таким реалістичним…
Я ніколи не переставав дивуватися колосальній енергії і
титанічній праці цього дуету, котрий встигає займатися й іншою активною
громадсько-політичною та педагогічною діяльністю. Федір Миколайович – член-кореспондент
Академії наук України, голова Львівського міжобласного відділення Національної
спілки театральних діячів України, а також завідувач кафедри режисури та
хореографії ЛНУ ім. Івана Франка. Таїсія Йосипівна – доцент кафедри
театрознавства та акторської майстерності Франкового університету. Вона
виховала і виховує дотепер величезну плеяду талановитих акторів, які
продовжують її справу (Альбіна Сотникова, Наталія Лісова, Галина Далявська,
Анна Матійченко, Наталя Боймук, Марічка Шумейко, Наталя Поліщук, Інна Калинюк,
Назар Стригун, Андрій Козак, Дмитро Каршневич, Андрій Войтюк, Юрій Волинський
та багато-багато інших).
На завершення хотілося б сказати, що доки в історії
театру є такі постаті, доти він буде інтенсивно розвиватися і не втрачатиме
своєї актуальності.
Олексій МИРОВСЬКИЙ,
студент факультету
культури і мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка.
P. S. 14 лютого
2015 р. у театрі ім. Марії Заньковецької
відбудеться врочиста академія з нагоди святкування ювілеїв народних
артистів України Таїсії Литвиненко та Федора Стригуна.
На фото «Львівської
газети»: сімейна гармонія Таїсії Литвиненко і Федора Стригуна.