Морський буксир «Ковель» (бортовий № «U 831»), який «побачив світ» далекого 1965 р. у російському Ленінграді і шефство над якими мала Ковельська міськрада, в числі інших кораблів ВМС України Росія після силового захоплення «з барського плеча» віддала нам назад. Бойові прапори нашим суднам, що взяли курс на Одесу, кремлівські окупанти дозволили підняти лише за межами півострова.
Отже, 19 квітня ц. р. південну військово-морську базу в Новоозерному, що захоплена російськими військами спеціального призначення, залишили середній десантний корабель «Кіровоград», протичовновий корвет «Вінниця», артилерійський катер «Херсон», буксир «Ковель», танкер «Горлівка» і буксирний катер «Новоозерне». Причому, «Ковель» тягнув за собою «Вінницю», котра не здатна рухатися власним ходом.
Варто нагадати, що допоки наші адмірали-зрадники «курили люльку миру», російські «зелені чоловічки» в ніч на 6 березня ц. р. на виході з озера Донузлав затопили великий протичовновий корабель «Очаків», рятувальне водолазне судно «Шахтар» і два судна забезпечення. Таким чином кораблі Військово-Морських Сил України не змогли вийти в море, а потім поодинці, не здійснивши жодного пострілу в бік агресорів, здалися окупантам. Окремі бойові кораблі навіть підняли прапори російського ВМФ!..
Ця дуже дивна «кримська війна» завершилася повним виведенням решток Збройних сил України та ВМС за межі Криму. Військовослужбовці, що не зрадили присязі, залишали рідну землю без зброї та бойової техніки. А потім внаслідок досі незрозумілих домовленостей окупанти раптом вирішили віддати переможеним не лише літаки, танки чи автомобілі, але навіть кораблі!
Тому вийти в Чорне море раніше заблокованим кораблям ВМС України вдалося лише після того, як Чорноморський флот РФ приступив до активних дій щодо розблокування виходу з озера Донузлав. Цими днями з Севастопольської бухти взяла курс на Одесу перша група кораблів, а 19 квітня – друга, в складі якої й було помічено морський буксир «Ковель». Відповідно до доручення в. о. Президента України, Голови Верховної Ради України Олександра Турчинова в. о. Міністра оборони генерал-полковникові Михайлові Ковалю, Україна повинна домогтися того, щоби «в полоні не залишилося жодного військового корабля».
Повертаючись до факту повернення «блудного «Ковеля» в рідні пенати, слід нагадати, що саме цей морський буксир устиг заплямувати свою честь не лише тим, що його екіпаж фактично без опору здався російським загарбникам. Корабель було використано для ще підлішої місії: коли «останній із могікан» українського флоту в Криму – тральщик «Черкаси» – із останніх сил намагався відбити напад десантно-штурмової групи, керований російськими піратами буксир «Ковель» спробував доставити героїчний тральщик до причалу П’ятого військового містечка м. Севастополь…
Тож вітаючи повернення корвета «Луцьк» (бортовий № «U-205») та морського буксира «Ковель» («U-831»), слід нагадати, що в складі ВМС України нараховується ще мінімум 2 плавзасоби, що своїми назвами мають прямий стосунок до Волині.
У категорії «Малі плавдоки» значиться судно «U-949» із назвою «Берестечко». Детальнішої інформації про це чудо морської техніки немає навіть на сайті ВМС України.
А про водолазний катер «Володимир-Волинський» відомо трохи більше. Рейдовий водолазний катер «РВК-1473» був побудований у 1983 р. на Сосновскому суднобудівному заводі. З 1996 р. – у складі ВМС України, де отримав назву «Володимир-Волинський» та № «U-721». Оскільки катер на момент окупації Криму через технічну несправність закляк біля одного з причалів Одеси, то його росіяни не захопили. Виходить, що тільки «Володимир-Волинський» не був під кремлівським чоботом, тоді як «Луцьк», «Ковель» і «Берестечко» довідалися про умови життя в полоні не з чужих розповідей…
Роман УСТИМЧУК.
На фото прес-служби ВМС України: морські буксири ще біля рідного причалу в Криму…