Морський буксир «Ковель»
(бортовий номер – U-831), який «побачив світ» далекого 1965 р. у російському
Ленінграді і шефство над яким тримає Ковельська міськрада, серед інших кораблів
ВМС України після силового захоплення «з барського плеча» Росія віддала нам
назад. Бойові прапори нашим суднам, що прибули в Одесу, кремлівські окупанти
дозволили підняти лише за межами півострова.
Отже, 19 квітня ц. р.
південну військово-морську базу в Новоозерному, що захоплена російськими
військами спеціального призначення, залишили середній десантний корабель
«Кіровоград», протичовновий корвет «Вінниця», артилерійський катер «Херсон»,
буксир «Ковель», танкер «Горлівка» і буксирний катер «Новоозерне». Причому
«Ковель» тягнув за собою «Вінницю», котра не здатна рухатися власним ходом.
Варто нагадати, що допоки
наші адмірали-зрадники «курили люльку миру», російські «зелені чоловічки» в ніч
на 6 березня ц. р. на виході з озера Донузлав затопили великий протичовновий
корабель «Очаків», рятувальне водолазне судно «Шахтар» і два судна
забезпечення. Таким чином кораблі Військово-Морських сил України не змогли
вийти в море, а потім поодинці, не здійснивши жодного пострілу в бік агресорів,
здалися окупантам. Окремі бойові кораблі навіть підняли прапори російського
ВМФ!..
Ця дивна «кримська війна»
завершилася повним виведенням решток Збройних сил України та ВМС за межі Криму.
Військовослужбовці, які не зрадили присязі, залишали рідну землю без зброї та
бойової техніки. А потім – унаслідок досі незрозумілих домовленостей – окупанти
раптом вирішили віддати переможеним не лише літаки, танки чи автомобілі, але
навіть кораблі!
Вийти в Чорне море раніше
заблокованим кораблям ВМС України вдалося лише після того, як Чорноморський
флот РФ розблокував вихід із озера Донузлав. Цими днями із Севастопольської
бухти взяла курс на Одесу перша група кораблів, а 19 квітня – друга, в складі
якої й було помічено морський буксир «Ковель». Відповідно до доручення в. о.
Президента України, Голови Верховної Ради України Олександра Турчинова в. о. міністра
оборони генерал-полковникові Михайлові Ковалю, Україна повинна домогтися того,
щоби «в полоні не залишилося жодного військового корабля».
Повертаючись до факту повернення
«блудного «Ковеля» в рідні пенати, слід нагадати, що саме цей морський буксир
устиг заплямувати свою честь не лише тим, що його екіпаж фактично без опору
здався російським загарбникам. Корабель було використано для ще підлішої місії:
коли «останній із могікан» українського флоту в Криму – тральщик «Черкаси» –
намагався відбити напад десантно-штурмової групи, керований російськими
піратами буксир «Ковель» спробував доставити героїчний тральщик до причалу
П’ятого військового містечка м. Севастополь…
Тож вітаючи повернення
корвета «Луцьк» (бортовий №U-205) та морського буксира «Ковель» (U-831), слід
нагадати, що в складі ВМС України нараховується ще мінімум 2 плавзасоби, що
своїми назвами мають прямий стосунок до Волині.
У категорії «Малі плавдоки»
значиться судно U-949 із назвою «Берестечко». Детальнішої інформації про це
чудо морської техніки немає навіть на сайті ВМС України.
А про водолазний катер
«Володимир-Волинський» відомо трохи більше. РВК-1473 був побудований у 1983 р.
на Сосновскому суднобудівному заводі. З 1996 р. – у складі ВМС України, де
отримав назву «Володимир-Волинський» та №U-721. Оскільки катер на момент
окупації Криму через технічну несправність закляк біля одного з причалів Одеси,
то його росіяни не захопили.
Роман УСТИМЧУК.
На фото прес-служби ВМС
України: морські буксири ще біля рідного причалу в Криму…