Люди
скаржаться на розбазарювання землі, екс-голова – на здоров’я.
За
очищення влади, тобто люстрацію, на Волині взялися наприкінці лютого. А під
Ковелем – у Зеленській сільській раді – хитати крісло керівника почали
наприкінці минулого року. І краплею, яка переповнила чашу терпіння, стала
земля.
Історія ця
почалася із 2007 р. Саме тоді підприємство «ОлШе», зареєстроване на території
Ковельського р-ну, звернулося до Зеленського сільського голови Володимира
Дригулі з проханням передати під заводські склади 1,5 га землі в с.
Воля-Ковельська.
Сільський
голова на таку пропозицію пристав. Адже це – і працевлаштування місцевих
жителів, і солідні податки до бюджету.
От
тільки справу з передачею затягнули. Як пояснює виконавчий директор
підприємства «ОлШе» (тепер воно іменується «Будма») Костянтин Король, через
економічну кризу завод опинився на грані краху, тож коштів на оформлення
документації просто не мав.
– У
2013-му нам дихнулося легше. Ми знову звернулися до Володимира Дригулі. Тепер
просили не передати, а продати півтора гектара. У заяві навіть зазначили про
укладання угоди на оплату авансу. Але в листі-відповіді прочитали, що цих
півтора гектара вже передані «для створення і ведення фермерського
господарства»!
Такий
поворот подій вразив підприємство з декількох причин. Перша – поведінка
Зеленського сільського голови. Друга – особа, якій так оперативно вдалося
отримати шмат дійсно дорогої землі (Воля-Ковельська фактично злилася з містом).
– Я
вважаю, – продовжує Костянтин Король, – що сільський голова міг би попередити
підприємство. Крім того, жителі сіл Зелена та Воля-Ковельська мали бути
поінформовані, взяти участь у громадських слуханнях. Адже «Будма» –
підприємство, яке дає місцевим мешканцям можливість заробляти, і доля заводу –
це доля його працівників. Гроші, які ми обіцяли заплатити за землю, Дригуля
хвалився пустити на садочок і медпункт у
Волі-Ковельській. Коли я зібрав депутатів сільради, чиїми голосами земля опинилася
в руках так званого фермера, і запитав, навіщо вони так зробили, то всі ці люди
від сорому очі ховали.
Натомість
Володимир Дригуля, до котрого «Волинська газета» звернулися за поясненнями,
сказав:
–
Насамперед попрошу наголосити: рішення щодо землі не моє особисте, а депутатів
сільської ради! Далі: чому я мав когось про щось попереджати? Із 2007 року
земля пустувала. Ніяких документів підприємство «ОлШе» не подавало. Тому не
бачу нічого поганого, що чоловік із Ковельського району подав бізнес-план, сказав,
що буде вирощувати смородину, і ми пішли йому назустріч.
Однак
Костянтин Король не може без іронії слухати таке:
– На
нещодавній сесії районної ради я звертався до депутатів і просив їх поїхати
подивитися на ту ділянку. Там такі рови викопані, що, мабуть, розраховані на
смородину-мутанта!
І щоб не
бути голослівним, Костянтин Король везе показати гори землі в людський зріст і
глибоченні рови, заповнені водою.
–
Загалом місцина не погана: поруч ліс, до Ковеля – рукою подати, по сусідству,
як бачите, особняки небідних людей ростуть. Складається враження, що й тут не
смородина, а Межигір’я районному масштабу мало з’явитися. Тільки в Януковича
1,7 гектара, а тут – на дві сотки менше, – робить припущення Костянтин
Володимирович.
Хто ж
він, той загадковий фермер? Виявляється, чоловік на прізвище Книш офіційно
проживає в с. Озерне Поворської сільської ради Ковельського р-ну. Тамтешній
сільський голова каже, що давненько цього жителя не бачив. Мовляв, той постійно
мешкає та працює в Ковелі. А чим саме
займається – хто його зна?..
Натомість
Юрій Музичук, який декілька скликань був депутатом Зеленської сільради, каже:
Книш – це племінник голови Ковельської райдержадміністрації Сергія Матяшука
(того, який у лютому подав у відставку, є уродженцем с. Поворськ і де зараз
проживають його батьки). До того ж, заява на виділення землі надійшла в 2013-му
– році, коли пана Матяшука призначили головою райдержадміністрації.
– Коли Матяшу
як керівник району оглядав наше підприємство і ми попросили допомогти із
землею, бо інакше доведеться реєструватися в Ковелі та податки платити вже не в
районний, а міський бюджет, то Сергій Васильович ніби й не почув про
ймовірність утратити мільйонні кошти до казни Ковельщини. Погодьтеся, дивно… –
каже Костянтин Король.
– Це
неправда, – прокоментував сам Сергій Матяшук. – Подібної розмови під час мого
візиту на підприємство не було. Книш не є моїм племінником. І ніякої землі на
підставних осіб я не оформляв. Навіщо, коли ще в 1991 році взяв у
Волі-Ковельській ділянку, з допомогою батьків побудував там хату і до цього
часу в ній проживаю.
Тим не
менше, Володимир Дригуля отримав від громади сіл Зелена та Воля-Ковельська лист
із вимогою прозвітувати за свою роботу протягом 2012-2013 рр. А через тиждень
після цього, 30 січня 2014-го, написав заяву на звільнення. Люди кажуть:
злякався. Сам Володимир Карпович пояснює: через стан здоров’я.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.