Одні роблять гроші, а інші – політику чи гроші на
політиці. Як не крути, а платять за все це звичайні люди.
Володимир-Волинську птахофабрику не згадували так часто
за всі шістдесят років діяльності (навіть у 90-ті, коли відбувався процес
приватизації), як за останні два. Привід – один: підприємство не дотримується
законодавства у царині екології. Подібним нині нікого не здивуєш, бо в Україні
бізнес, а тим паче великий, має звичку нехтувати нормами й приписами, аби
здобути чергову копійку прибутку. Прикривається залізними аргументами:
дотримуватися абсолютно всіх норм – нереально. Тому, якщо хочеш вижити, –
крутися. Отож не раз доводилося чути, що на столі запечена чеботурка
(підприємство випускає продукцію під ТМ «Курка-Чеботурка») смачно пахне, а
насправді ж… нестерпно смердить. Бо відходи не утилізують, як годиться, а
просто викидають неподалік Володимира-Волинського, поблизу с. Федорівка.
ДЕ ПІВНЯ ЗАРИТО?
Про те, як бродячі пси розтягують курячі кишки й
порпаються у закривавленому пір’ї, і все це – неподалік людських обійсть,
розповів із парламентської трибуни народний депутат від «Свободи» Євген Мельник.
Мовляв, не впевнений, що відходи, перегнивши, не потрапляють у ґрунтові води, а
згодом – у людські чайники й каструлі. Додав також, що влада зумисне приховує
факти порушень, бо «усі знають просту істину – кожен стандарт має свою ціну».
Влада, звісно, зреагувала. Під час однієї з нарад
заступник голови облдержадміністрації Віталій Карпюк повідомив:
–78 відсотків м’яса, що виготовляється в області, – це
м’ясо птиці. Відповідно є відходи. Куди їх дівають? А тут нардеп робить запит!
Давайте діяти! Чим займається прокуратура? Сьогодні прибутки підприємств
птахівництва сягають 80, а то й 100 відсотків. То чому ми не можемо зобов’язати
їх дотримуватися екологічного законодавства?
А норма закону чітко каже: відходи, себто пір’я, кишки,
кістки й решту «добра» спрямовувати на утилізацію. Куди саме? На «Ковельський
ветсанзавод». Здавалося б, усе просто, але… Статистика свідчить, що все менше
курячих відходів потрапляє на підприємство. Навіть кісткової сировини. Де ж
вона? У гіршому випадку – в ковбасі, у ліпшому – на території гноєсховища під
Володимиром-Волинським. Се ля ві… Правда, слід враховувати, що й відходів тих
із бройлера – жменька, бо реалізовують практично все, навіть голови, лапи й
кістки корпусів. Кишки ж купують підприємства, котрі спеціалізуються на
вирощуванні хижих звірів. Та все це – теорія. Що ж каже практика?
Очисні споруди ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика»
розміщені на землях Зарічанської сільради, а якщо точніше – коло с. Федорівка.
Те, що підприємство не без гріха, свідчать фото, зроблені місцевими
депутатами-свободівцями й розіслані по всіх усюдах. Та й колеги-журналісти не
раз піднімали тему. Але на момент нашого приїзду коло височенних ровів, якими
огороджено відстійники, тушки дохлих курей чомусь не валялися, кишки не тягали
пси й пір’я не гонив вітер. Стікала лише червона, смердюча вода. Все, що
знайшли – в одному місці сліди злитої день чи два тому гноївки…
– Ой, смердить! А коли вітер дме на село, то взагалі
вікна не можна відкрити, – нарікає продавчиня магазинчика у Федорівці. – Ще би
толк із тої птахофабрики був, а то людей наших працює там зовсім мало. Охорону
взагалі з Харкова виписали!
– То ти вже не кажи так, – долучається до розмови жінка,
котра прийшла до магазину за покупками. – Частину податку платять місту, а
частину – в сільраду. Хоча може таке бути, що те гноєсховище розміщене
нелегально. У нас усе можливо! Але особливо дошкуляє нам сморід від ферми. Вони
ж гноївку прямо на поле зливали!
Ферма, про яку кажуть люди, – господарство тамтешнього
підприємця, котрий тримає кілька тисяч хряків. Свинарники стоять якраз за
селом. Коло них – такі аромати, що забуваєш, як тебе звуть! Котре б із
тамтешніх підприємств не спричиняло незручності місцевим мешканцям, та федорівцям
не позаздриш.
– Люди нарікають, але офіційно ніхто нікуди не звертався,
– повідомив Зарічанський сільський голова Ігор Пальонка. – Запахи, є і цього
ніхто не заперечує. Але саме від птахофабрики селяни страждають менше, бо
очисні споруди розміщені за дорогою в лісі на відстані близько двох кілометрів
від найближчої вулиці. Більше потерпають володимир-волинці, адже містечко –
мікрорайон, що належить до міста, – ближче. Федорівці обурюються, бо з ферми
сильно тхне.
ГУМОВА ПЕРЕВІРКА?
Але гроші, себто податки, як відомо, не пахнуть. Саме
тому представники влади дуже обережно говорять на цю тему. Щоправда, існування
проблеми не заперечують, але більше акцентують на соціальній складовій. Буцімто
якщо і є незручності, то користі від господарської діяльності птахофабрики
значно більше. Зокрема Ігор Пальонка стверджує: відрахувань до сільської ради
надходить чимало, хоча підприємство лише розміщене у Федорівці, а зареєстроване
аж у Харкові, відповідно левова частка податків іде туди. Отримують федорівці і
гроші від оренди земельної ділянки під очисними спорудами, бо зі слів
сільського голови, все законно й укладено договір оренди.
– Саме птахофабрика є найбільшим платником податків, –
підкреслює голова Володимир-Волинської райдержадміністрації Валентин Скуба. – За
перше півріччя надійшло 2 мільйони 106 тисяч 184 гривні, з яких район отримав
трохи більше мільйона, область – 526 тисяч 546 гривень, стільки ж надійшло до
бюджету Зарічанської сільської ради. Завдяки стабільним надходженням податків у
Заріччі з’явилася можливість створення дошкільного навчального закладу.
Ще один аргумент зі знаком плюс – робочі місця. На
птахофабриці працює близько 900 осіб. Ну, а як же екологія? Невже продали за
кілька срібняків?
Прокуратура, як і належить, узялася до справи. Тим паче,
що на ймовірному «курячому» екологічному лихові акцентували депутати
Володимир-Волинської районної та міської рад. А нардеп пан Мельник навіть
побував у Федорівці та безпосередньо на підприємстві. Щоправда, на виробництво
його не впустили, бо він так і не зміг пред’явити посвідчення народного обранця
– забув.
Цікаво, але ще у жовтні 2012-го спеціалісти
Держекоінспекції, представники Володимир-Волинської прокуратури та головний
державний інспектор ветмедицини району констатували: «Фактів недотримання умов
дозволу та захоронення залишків відходів виробництва (кишкова сировина) у ході
перевірки не встановлено. Відходів виробництва та падіж птиці утилізуються на
ДП «Ковельський ветсанзавод» згідно з договором від 30.11.2011 року №7, що
підтверджується накладними, ветсвідоцтвами форми №2 та актами виконаних робіт.
Частина виробничих відходів (пух, перо) захоронюються на гноєсховищі, що
відповідає умовам дозволу на розміщення відходів на 2012 рік». Забруднювальних
речовин у повітрі на момент перевірки не було. Що виявили, так це порушення у
веденні первинного поточного обліку відходів. Двох посадових осіб притягнули до
адміністративної відповідальності. Такою була ситуація майже рік тому.
У 2013-му діло набрало трохи іншого забарвлення. 13
червня прес-служба Волинської обласної організації ВО «Свобода» розіслала
повідомлення, де сказано, що прокуратура області таки виявила (!) порушення під
час утилізації відходів птахофабрики: «Обстеження гноєсховища попередньо
підтвердило інформацію про те, що захоронення нутрощів курей та інших відходів
виробництва здійснюється у ровах, що є порушенням екологічних норм». Натомість
поважне відомство лише наступного дня повідомило, що перевірка за фактами
дотримання природоохоронного законодавства… триває, а про результати
громадськість дізнається пізніше. Цікаво також, що зі слів прокурорів, до
справи вони взялися, зважаючи на появу відповідних публікацій і ЗМІ. А
«Свобода» казала – достукався депутат райради Павло Карпюк. Такі розбіжності,
як мінімум, наштовхують на роздуми. Це навіть… курці зрозуміло.
ЗВІДКИ… КРИЛА РОСТУТЬ?
Дізнатися, що з’ясували працівники прокуратури, поки не
вдалося. Буцімто перевірка триває і досі. Одначе на поверхню спливло чимало
цікавих фактів.
Дивно, але екологічні проблеми Володимир-Волинщини вкрай
непокоять лише представників «Свободи». Євген Мельник говорить про «курячу»
небезпеку у парламенті, Олександр Бик – у обласній, Павло Карпюк – районній, а
Сергій Коба – міській радах. Загалом, така чітка позиція заслуговує на повагу,
але… Виявляється, ще зовсім нещодавно курячий послід із птахофабрики за доволі
низькою ціною (50 грн за тонну) купувало ФГ «Карпо-Агро», поля котрого – на
території с. Ворчин Володимир-Волинського р-ну. Одначе щойно (у лютому 2013-го)
гендиректором ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» призначили нову людину –
Аліну Сич, як співпраця дала тріщину. Ринкова ціна посліду задовольняла одних,
але не інших.
– Мене здивувало, що з одного боку людина купувала послід,
а з іншого тиснула на підприємство через інших осіб, – наголосила Аліна Сич. –
Коли ж виставили ринкову ціну, все й почалося: звинувачення, візити, перевірки.
Хоча казала й кажу: порушень не знайдено жодним відомством. Ситуацію зі
скандалом сприймаю спокійно. Для нас важливіший добробут людей, соціальна
політика і курс Президента. Але врешті дійшло до того, що одного дня той фермер
перегородив мені дорогу кормовозом у селі П’ятидні!
Такий доволі пікантний епізод пригадують, звісно, й
жителі П’ятиднів. Ну, не щодня в селі – таке шоу!
Все було би нічого, якби цим фермером не виявився…
депутат райради Павло Карпюк. Це в офіційній біографії він зазначає, що є
гендиректором ТзОВ «3К», яке спеціалізується на виготовленні вікон (до речі,
директором «3К» працює депутат міської ради Сергій Коба), але насправді керує
ще й ФГ «Карпо-Агро». Тому, коли пан Карпюк говорив: «Поки влада роками безсило
розводила руками, йдучи на дивні домовленості з бізнесом, залишаючи людей
наодинці з імовірною екологічною катастрофою, депутати місцевих рад від ВО
«Свобода» неодноразово проводили обстеження гноєсховища птахофабрики і
виявляли, що утилізація залишків загиблої птиці відбувається з грубими
порушеннями», то забув додати, що й сам мав не менш дивні домовленості з тим же
бізнесом.
Звісно, в цій справі… з душком крапку мали би поставити
прокурори, екологи, санепідемстанція та інші контролюючі відомства. Бо ні
виплати до бюджету, ні робочі місця не повинні ставати ширмою для прикриття
екологічних безчинств, як і награне бажання допомогти людям – для вирішення
особистих питань, дрібного зведення рахунків та підвищення політичного
рейтингу. Та як би не було від того гірко, у нас можливо все: і кури, що гниють
під людськими городами, і не менш смердючі політичні ігри, і перевірки, котрі
чомусь розтягуються у часі. Бо доки півень не клюне, мужик не перехреститься.
Світлана ГОЛОВАЧУК.
Фото автора та з архіву.