Відповідає священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, кандидат богословських наук
(http://www.pravoslaviavolyni.org.ua).
Різні хвороби душі святі отці визначають поняттям пристрасть. Існують різні класифікації пристрастей. Людина поєднує в собі плотське і духовне начало. Тому, відповідно до цього, пристрасті діляться на тілесні та душевні. Перші беруть початок у тілесних потребах, другі – у душевних. Чітко розрізнити їх важко, оскільки «епіцентр» усіх пристрастей – у душі. Паління належить до протиприродної пристрасті, бо хронічне отруєння себе не є природною потребою тіла.
Чому ж не всі розлучаються з цим «подарунком диявола»? Одні не хочуть залишити звичку. А ті, хто бажають цього і роблять якісь кроки, насправді не мають внутрішньої рішучості.
Чи можна вважати куріння корисним? Чи можна говорити, що куріння – це прославлення Бога «в тілах наших» (1 Кор. 6:20)? Чи може людина палити «у славу Божу» (1 Кор. 10:31)? Відповідь на ці три запитання одна – «ні». Таким чином, паління – це гріх, а тому воно не повинно практикуватися християнами. Бог завжди готовий допомогти людині в цій спасительній справі, але чекає і від нас подвигу, щоб ми спочатку виявили свою силу волі.
Підготувала Надія ЛАНОВА.