Столиця має залишитися простором нашої історії та культури, без згадки про радянські та імперські наративи. Крім демонтажу пам’ятників російським і комуністичним ідолам у столиці України замінюють назви вулиць. Причому, активніше і логічніше, ніж на Волині! Чому так?
Отже, як пише «Історична правда», міські об’єкти м. Києва систематично отримують назви на честь видатних діячів України та захисників, які боролися за нашу незалежність.
Заступник міського голови, секретар Київської міської ради Володимир Бондаренко навів низку яскравих прикладів. Зокрема, у Святошинському районі вул. Мельниченка стала називатися на честь Тараса Бульби-Боровця.
Що найцікавіше?
Тарас Бульба-Боровець, який у 1908 р. народився на Рівненщині, отаман «Поліської січі», одного з різновидів Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії в період Другої світової війни діяла, здебільшого, у північних районах Волині, Рівненщини і Житомирщини, а також на південних териоріях нинішньої РБ.
Він організовував та брав участь у військових операціях проти радянських військ у 1941 р. та проти німців у 1942-1943 рр.
Після конфлікту з бандерівцями головна команда «Поліської Січі» змінила назву на Українську народну революційну армію.
У 1943 р. німці заарештували Тараса Бульбу-Боровця і відправили до концтабору Заксенхаузен у Німеччині. Після виходу звідти він жив у м. Мюнхені. У 1948 р. переїхав у Канаду. Помер 15 травня 1981 р. в лікарні м. Нью-Йорк
На відміну від бандерівців чи мельниківців, у м. Києві у нього взагалі не було структур.
Та на честь борця з російськими окупантами Тараса Бульби-Боровця в м. Києві названо вулицю, а, приміром, в обласному центрі Волині – ні. Немає в м. Луцьку чи якомусь іншому примітному місті нашої області ні вулиць на честь видатних провідників визвольного руху Симона Петлюри, Андрія Мельника і т. д.
Слабенькі кадри в комісіях із декомунізації…
Роман УСТИМЧУК.
На фото з архіву: таким був Тарас Бульба-Боровець у 1943 р.; отаман «Поліської Січі», 1942 р.