Лебеді кордонів не знають…
Повінь цього року значно
менша, ніж торік. Та й весна прийшла до нас раніше… Тому вже не буде таких
жахливих випадків, коли перелітні птахи поверталися з вирію на рідну землю, де
гинули від холоду та голоду.
Особливо – лелеки, які
2013-го масово вмирали в багатьох районах Волині, тоді як органи місцевої влади
і різноманітні державні та громадські природоохоронні структури переважно лише
імітували турботу про пернатих, яка завершувалися хіба що гучними заявами…
Тепло прийшло й у сусідні з
Волинню території. Зокрема – на польську частину міжнародного автомобільного
пункту пропуску «Устилуг – Зосін». Особливо це відчутно, коли залишаєш останній
клаптик української земля цієї частини Володимир-Волинського р-ну та перетинаєш
через міст прикордонну річку: у нас роботи з реконструкції навіть не
розпочалися, а в «Зосіні» – вже на стадії завершення! Залишилося поряд із
існуючим старим мостом (кажуть, що його одразу після війни розібрали над однією
з німецьких річок і як трофей перемістили в пункт «Устилуг – Зосін») з
допомогою Євросоюзу збудувати нову та сучасну переправу через Західний Буг і
реалізувати наміри попереднього уряду щодо реконструкції прикордонної
інфраструктури з українського боку, і тоді цей МАПП зможе конкурувати навіть із
найпотужнішим «Ягодином», що межує з «Дорогуском»!
Але все буде колись. Тепер
довкола панує весна. А біля с. Стшижув Грубешівського повіту Західний Буг
розлого вийшов на заплаву, де отаборилося кілька десятків білих лебедів.
Місцевому населенню та величезній армій автотуристів не потрібна наочна
агітація із закликами берегти довкілля, бо самосвідомість перебуває на
достатньому рівні, тож граціозні птахи почуваються тут у повній безпеці. А куди
вони захочуть майнути – це справжня загадка: для лебедів чи лелек кордонів не
існує, та й візових обмежень – також.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора: фрагмент
капітально реконструйованого МАПП «Зосін»; на весняній воді господарями стали
лебеді.