Легенда про невмирущого

Віра Федчишина – донька загиблого під Іловайськом героя –
пішла у перший клас. Її тато Анатолій навчався у ЗОШ №3, з відзнакою закінчив
Шацький лісовий коледж ім. Валентина Сулька, працював майстром лісу,
кранівником на нижньому складі ДП «Любомльське ЛГ», разом із молодшим братом
Володимиром були активними учасниками Майдану, а коли постала потреба захищати
Україну від кремлівського агресора, пішли добровольцями на Схід. Першого
вересня він мріяв завести свою старшу донечку у перший клас. Та не судилося. За
нього це зробив молодший брат. Необхідну допомогу, щоб купити все необхідне
першокласниці, надав Любомльський держлісгосп.

– Хоч ми й пояснили Вікторії і Даринці, що їхній тато –
герой і його забрав на небо Бог, – через сльозинки розповідає Галина. – Донечки
однак питають: «А коли прийде татко?». Мені й самій здається, що закінчиться ця
війна, і він разом з усіма повернеться до рідної домівки… 

Разом із журналісткою 5 каналу Іриною Пугач та оператором
Орестом Поною ми завітали до будинку героя. На подвір’ї батько порався біля
дров: потрібно готуватися до зими. Його невістку Галину застали у хаті з
сестрою Анатолія Ольгою Савош, яка допомагає братовій дружині пережити цю
страшну трагедію. Хоча очевидно, що для неї вона – не менш болюча.

– Я із самого початку знала, що Анатолій з Володею
поїхали на Схід, – каже Ольга, – але Галині не казала, намагалася берегти, як
могла. Мої обидва брати – великі патріоти. Вони не могли стояти осторонь подій
на Майдані, одразу пішли до військкомату, щоб у складі Збройних сил боронити
Вкраїну. Та їх до війська не взяли, тоді вони записалися добровольцями у батальйон
«Дніпро-2».

На столі перед світлинами Анатолія Федчишина невтомно
палахкотить свіча.

– За ці дні до нас приходило багато друзів, знайомих і незнайомих
людей, розділяючи наше горе, висловлювало щирі співчуття, по можливості
допомагало, – каже Галина. – Цими днями нам допомагають місцева влада,
держлісгосп, близькі та незнайомі люди. Ми вдячні усім, що не залишили нас
наодинці з нашим горем.

Із сусідньої кімнати приходить сестра-близнючка Галини:
Валя також молода мама. Вона тримає на руках десятимісячну Ганнусю. Отак усі
троє разом і переборюють непоправну втрату.

– Ми не кажемо дітям, що Анатолій помер.

Щоб підготувати доньок до сприйняття відсутності тата, молоді
жінки склали своєрідну легенду. Їхній тато Анатолій – справжній герой, дуже
смілива і світла людина. Богові потрібні на небі герої, адже там іде бій за
добро і правду. То ж Бог забрав його до Себе, і він тепер захищає їх із неба.

Але напередодні 1 вересня Вікторія, знаючи, що тато «на
небі», все ж нагадала мамі, що він обіцяв приїхати і повести її до школи. Але Вікторію
в перший клас повів молодший брат Володимир…

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото: свіча пам’яті біля світлин героя; дружина Галина
і сестра Ольга показують прижиттєві фото Анатолія ведучій «Лісової варти» Ірині
Пугач; Даринка; першокласниця Вікторія з дядьком Володимиром.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *