Як відомо, під час Першої світової війни кілька років поспіль лінія фронту розрізала нинішню Волинь фактично навпіл. Але навіть через сторіччя після цього кривавого побоїща пам’ять про минуле лихоліття не згасає, а символи смутку стають основою нового життя…
Як відомо, прямо по річці Стохід на межі Ковельського і Рожищенського р-нів у 1916-1917 рр. проходила лінія фронту між російськими військами з одного боку та німецькими і австро-угорськими – з другого. Оскільки с. Свидники, що на Ковельщині, знаходилося в тилу саме антицарської коаліції, то, цілком зрозуміло, що хоронили тут німців, австрійців, мадярів, поляків, словенців, румунів та представників інших народів Європи.
Хід історії змів із лиця волинської землі чимало пам’ятників та монументів. Але цей, що в Свидниках, зберігся. Мало того: 10 років тому за кошти бюджету області його було капітально відреставровано. Щоправда, виконати роботи було неможливо, не демонтувавши гнізда лелек…
Буслі після цієї наруги кілька років ігнорували облюбоване ще їхніми предками місце для народження та виховання потомства на маківці солдатського монумента, але потім… передумали. І нині на краю дороги сполученням Луцьк-Ковель на пам’ятнику полеглим солдатам часів Першої світової війни живе лелеча сім’я. Наче символ батьківства, радість якого так і не судилося пізнати сотням похованих тут військовослужбовців…
Роман УСТИМЧУК.
На фото автора: лелеки на пам’ятнику; столітні хати в с. Свидники бачили не одну війну.
