При
зміні назви населеного пункту переоформлювати дозвільні документи НЕ ТРЕБА.
Найпоширенішим аргументом при небажанні
місцевої влади стати рушієм змін у своєму місті, селі чи селищі й підтримати зміну назви населеного пункту,
якщо та містить символіку комуністичного тоталітарного режиму, є нібито
величезні витрати, які юридичні особи (фірми, установи, заклади, тощо) мають понести
на переоформлення дозвільних документів.
Складається
враження, що навіть на Західній Україні чиновники «червоної доби» (а насправді
багато із них досі при владі) десь на підсвідомому рівні бояться декомунізації
як чорт ладану. Чи на свідомому?.. Інакше звідки тому беруться версії, які
обговорюються у волинських селах та містечках про те, вулиця Радянська не
потребує перейменування, бо, мовляв, названа «на честь» сільської ради? Чому
шахтарське селище під Нововолинськом так важко розлучається із назвою
Жовтневе?..
Із
останніх «чому» здивував коментар першого заступника Володимир-Волинського
міського голови Ярослава Матвійчука з приводу петиції про повернення Княжому
місту історичної назви Володимир (замість Володимир-Волинський). Посадовець під
час недавнього брифінгу висловив думку про те, що на зміну назви міста треба
«мільйони», бо доведеться усім юридичним особам змінювати статутні документи…
Безумовно, ознайомившись із такою позицією, частина жителів міста (серед яких
керівники і власники установ, підприємств та організацій населеного пункту)
скаже «ні» такій декомунізації. Нічого дивного: найважче вбити «радянську
людину» в собі.
Страшилки
про декомунізацію виявляться усього-на-всього страшилками, якщо знати більше…
Із офіційного повідомлення Державної регуляторної служби України, оприлюдненого
25 лютого на сайті Кабміну: при зміні назв населених пунктів, районів та
областей, але коли не змінюється фактичне місце ведення діяльності чи
розташування офісу, переоформлювати дозвільні документи не потрібно.
«Нагадаємо, Верховна Рада України 9
квітня 2015 року прийняла Закон України «Про засудження комуністичного та
націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та
заборону пропаганди їхньої символіки», який набрав чинності 21 травня 2015 року, та яким доручено
відповідним органам у шестимісячний строк провести громадські слухання й подати
на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо перейменування населених
пунктів, районів та областей, назви яких містять символіку комуністичного
тоталітарного режиму. Верховна Рада України має до 21 лютого 2016 року
перейменувати населені пункти з урахуванням пропозицій, поданих місцевими
адміністраціями й органами місцевого самоврядування, а також на підставі
рекомендацій Українського інституту національної пам’яті. Водночас, відповідно
до частини першої статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері
господарської діяльності» (далі — Закон про дозвільну систему), виключно
законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів
дозвільного характеру встановлюється вичерпний перелік підстав для
переоформлення документа дозвільного характеру. У частині восьмій статті 41
цього Закону йдеться, що підставою для переоформлення документа дозвільного
характеру є зміна місцезнаходження суб’єкта господарювання. Але статтею 93
Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є
фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться
щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно перебуває керівництво)
та здійснення управління і обліку. Отже, переоформлювати документи дозвільного
характеру не потрібно», – інформує Державна регуляторна служба України.
Олена ЛІВІЦЬКА.