“Ліс темний тільки для темних людей”

Отож, аби революційний запал обранців трохи вщух, а чутки змінилися об’єктивними даними, обласна рада організувала день депутата. І що показово, до участі в заході долучилися не тільки два десятки журналістів, а й більше 20 депутатів обласної ради, котрі представили фракції як провладних, так і опозиційних сил.

Це ще раз підтвердило, що керівництво облради  зініціювало дійсно потрібну справу. Тим паче, що начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник, він же – голова депутатської комісії облради, що опікується питаннями екології,  дав можливість колегам-депутатам і медійникам на власні очі побачити, як працюють Маневицьке та Ківерцівське лісові господарства, чим займаються у Звірівському лісомисливському господарстві та як заробляють кошти у «Лісовому селекційно-насіннєвому центрі». А депутат облради Василь Столяр продемонстрував, як ведеться мисливське господарство ТзОВ «Феміда-Інтер» – користувачем недержавної форми власності.

Першим пунктом поїздки стало Соф’янівське лісництво.

Окрім бездоганної чистоти й порядку в приміщенні самого лісництва та прилеглої території, Богдан Колісник показав так звану лісову дорогу. Чому так звану, бо вона значно кращої якості, ніж траса міжнародного (!) значення в смт Колки, якою депутати й журналісти мали можливість проскакати («І, –  зауважили обранці маневицької громади, – це ще не найгірша в районі дорога!»).

Розповідаючи про виконане, Богдан Колісник зізнався у двох найбільших бідах лісу – вогні та воді.

– Щоби запобігти червоному півню, уже зараз – ви бачите – робимо протипожежні рови. Задля оперативного реагування маємо 46 пожежних автомобілів, 20 мотопомп, 16 цистерн для підвезення води. А охорону забезпечують 18 лісопожежних станцій. А от проблема води у лісі чомусь замовчується. Хоча ситуація справді серйозна. Весняні підтоплення та літні дощі поставили дерева у воду, а це пряма загроза всиханню! Тож для порятунку семи тисяч гектарів лісів на Волині постійно працює техніка, що відновлює гідромеліоративні мережі, – пояснив Богдан Колісник, показуючи роботу екскаватора на землях Соф’янівського лісництва.

Завжди резонансною є тема лісорубів та лісокрадів. Як незаконних, так і «узаконених». Особливо в селі. Адже хата лісівника – не голка в стіжку сіна, й коли все в ній із дуба, мимохіть люди цікавляться: чи легальними шляхами деревина привезена?

– Рубати ліс – справа необхідна. Бо як і кожна людина, дерево має свій вік. Коли воно старе, рано чи пізно буде падати. Відтак, його треба вчасно зрубати й посадити нове. Тому зараз, перебуваючи у Черевахівському лісництві, ми якраз і спостерігаємо за таким процесом: заготівлею сосни, вік котрої – 80 років. А згодом у селі Гаразджа Луцького району побачимо й саджанці, котрими потім будемо заліснювати вирубані площі, – пояснив Богдан Колісник. – Із лісокрадами боремося всіма способами. Бо тільки за перших чотири місяці нинішнього року незаконною рубкою порушники завдали державі шкоди на майже 300 тисяч гривень! Виявлення порушень – стовідсоткове. От тільки добровільно відшкодовувати збитки погоджуються далеко не всі.

А щоби не виникало зайвих запитань щодо обліку деревини, то начальник обласного управління лісового та мисливського господарства повідомив: від початку року до кожного зрубаного в лісгоспі дерева кріпиться чіп, цифри та букви в якому – зашифрована інформація про те, хто, коли та що зрубав. Тобто вся деревина вноситься до системи електронного обліку. Однак, зізнався Богдан Колісник, чіпи поки не стали панацеєю в боротьбі з лісокрадами:

– І я сам був свідком того, як машину з деревиною зупиняємо для перевірки, а дозвільні документи на неї – це накладна, на коліні виписана.

Навіть за працівниками лісу тепер – он-лайн контроль. Адже всі машини оснащені GPS-навігацією, весь маршрут автівок відображається на екрані комп’ютера і відстежити рух лісівників можуть не лише районне, а й обласне та навіть столичне керівництво.

На закиди про те, що волинський ліс по-варварськи винищується, Богдан Колісник апелював цифрами: в області щороку вирубується по 500 дерев із гектара, а садиться по 5-7 тис. саджанців на гектар.

– Ліс не рідшає, а навпаки густішає, – переконаний Богдан Колісник. – І завдання лісгоспу – ефективно для держави використати його дари.

Як саме – учасники поїздки спостерігали в цехах переробки деревини й у консервному, що діють у Маневицькому лісгоспі.

– 70 процентів деревини на Волині переробляється, задля чого в області функціонує 13 деревообробних комплексів. Їхня продукція – заготовки для європіддонів, обрізна та необрізна дошки, стіновий брус, лицювальна дошка, блок-хауз, паркет. Налагоджено виробництво будинків зі стінового бруса. Створено 18 комплексів із виробництва паливної тріски, – перелічив начальник ВОУЛМГ. – А це означає, що держава має прибуток, люди – роботу і зарплату (середня становить 3 100 грн), а ліси – кошти на збереження й відновлення.

От тільки зберігати й відновлювати – справа надто затратна. Особливо коли йдеться про мисливські угіддя. Не дивно, що в сесійній залі вже не один рік точаться дискусії про те, чи варто ці угіддя передавати у приватні руки, а якщо так – у чиї саме. Адже нині в області, крім управління лісомисливського господарства й організацій УТМР, є 15 приватних користувачів, за котрими закріплено 146 тис. га.

Коли депутати й журналісти прибули в угіддя «Феміди-Інтер», голова облради Володимир Войтович укотре наголосив: цей візит повинен дати вичерпну інформацію представникам громади про користувачів угідь і методи ведення їхнього мисливського господарства.

Серед об’єктів, які власник згаданого ТзОВ й депутат облради Василь Столяр пропонував оглянути, – будинки для відпочинку, надвірні території для культурного дозвілля, вольєри, де утримується 50 дорослих лайок і 20 – молодняку. Там же розташовані конюшня, зерносховище, гараж.

Як зауважили члени делегації, ведмедя в угіддях уже не спостерігалося (його утримували, щоб розвивати у псів мисливський інстинкт, однак захисників тварин обурила така експлуатація клишоногого). Натомість під дружній гавкіт собак працівники цього господарства ділилися, чим живуть і на чому заробляють. Колоритно вбраний Василь Столяр, щоправда, розповідати про це не став, такі повноваження передавши мисливствознавцеві Сергію Березі:

– Штат постійних працівників складає шість осіб, а для заготівлі кормів залучаємо додатково від десяти до 15-ти місцевих жителів. Щоби лосів, оленів, кабанів, косуль, які мешкають на території угіддя, годувати, використовується 60 годівниць, 17 підгодівельних майданчиків і більше 200 тисяч гривень щороку.

Богдан Колісник під час своїх виступів у сесійній залі і поза нею неодноразово наголошував: мисливство – забавка для дуже заможних людей. І справа ця настільки не вигідна, що за рік-другий приватні користувачі почнуть від неї відмовлятися.

Про відмову «Феміда-Інтер» не казала, а от про заможність як власника угідь, так і його гостей красномовно розповідали цифри: один день проживання й полювання, приміром на косулю, вартує 7 тис. грн. Причому по кишені цей відпочинок не тільки іноземцям. Українських і навіть волинських багатіїв теж вистачає.

Західносибірську лайку придбати – також дорого. Адже найдешевший «варіант» коштує 3 тис. грн. І можна тільки уявити ціну пса із бездоганною родослівою і досвідом перемог на міжнародних виставках.

Але навіть із такими – для багатьох космічними – цінами угіддя не може себе окупити, вже не кажучи за прибуток.

– Минулого року наші витрати становили майже 545 тис грн, а надходження від плати за полювання склали всього 200 тисяч. Тож задля збільшення прибутку плануємо розширити послуги завдяки зеленому туризму, кінним прогулянкам тощо, – каже Василь Андрійович.

Порівняти рівень «господарності»  приватного користувача допомогла екскурсія територіями ДП «Мисливське господарство ««Звірівське». Чи спеціально до Дня депутата, а чи тут завжди так бувало, одначе по всій величезній території – якісно виготовлені вказівники, кожен мурашник обабіч шляху обгороджений, а огорожа – білим пофарбована. Що вже казати за вольєр площею в 200 га і біогалявини, де кожен із сотні саджанців дуба обмотаний сіткою для захисту від диких тварин.

Шкода тільки, що ні в приватного користувача, ані в державної власності угіддях тварин побачити не вдалося. Як пояснили фахівці, дикий звір тепер ховається в гущавині та здійснює свої дітородні функції. А на запитання, скільки ж усе-таки зубрів на Волині, Богдан Колісник відповів: «Це червонокнижні тварини, тому відстежувати їх кількість – компетенція екологів. Завдання ж лісівників – охороняти, підгодовувати і створювати оптимальні для відтворення звіра умови».

Наскільки переконливою стала інформація, озвучена в день депутата, покажуть найближчі сесії облради. Однак попередньо обранці громади демонстрували виваженість суджень.

Сергій Слабенко зауважив, що перш ніж передавати в користування мисливські угіддя у приватні руки, необхідно передбачити, на яких умовах це здійснюватиметься. Мовляв, ліс за будь-яких обставин повинен лишитися доступним для людей. А якщо підійти до передачі угідь із поспіхом, то може повторитися ситуація із сумнозвісним депутатом Лозинським.

Михайло Корінчук похвалив красу й доглянутість волинського лісу, зізнався, що отримав задоволення від дня депутата, одначе відповідь знайшов тільки на 50% питань, котрі його цікавили. Бо перерозподіл мисливських угідь – справа надто серйозна. Вона потребує ретельного кадрового підбору, даних про фінанси потенційного користувача та його соціальну відповідальність.

Подібні міркування висловив і Олександр Пирожик (фракція «Свободи»):

– У нашому лісі є чого подивитися. Але більшого акценту хотілося б на мисливських угіддях приватного користувача.

А Богдан Колісник зазначив:

– Робота лісівника не вимірюється тими питаннями, що ставлять журналісти й депутати. Ліс – це не дрова. Він вимагає щоденної важкої праці. І за всі труди віддячує своїми дарами: ягодами, грибами, деревиною. Чи варто передавати ліс у приватні руки? Це має вирішувати громада. Але зазначу: приватним він бути не має, то – власність держави. Що ж до передачі угідь в користування, то я вважаю: то не більше, ніж забавка для дорослих і заможних чоловіків. Наше ж завдання – вимагати від цього користувача турботи про диких тварин… Ліс темний тільки для темних людей. А в нас усе – прозоро й чисто.