Інженер лісового
господарства
Лісове
господарство не менш багатопрофільне, як і сільське. Воно також потребує
фахівців різних галузей, ерудованих спеціалістів та людей, які всією душею,
всім серцем люблять та бережуть рідну природу.
Потяг до прекрасного відчув у собі й молодий чаруківець
Михайло Філюк, тож після школи довго не роздумував над майбутнім. З Михайлом
Сергійовичем ми познайомилися нещодавно, об’їжджаючи лісові угіддя Луцького
військового лісництва. У цій подорожі Михайло виконував і роль водія, і роль
гіда, а ще долучався до розмови, коли йшлося про різні аспекти діяльності
названого підприємства. Про себе ж розповідати не виявляв великого бажання.
– Що про себе? Інженер лісового господарства державного
підприємства «Військовий лісгосп», – мовив традиційне. – На даному підприємстві
працюю з 2018 року. П’ять років.
– А звідки
розпочали шлях у лісівничу галузь?
– Найперше почав з навчання. У 2016 році закінчив Шацький
лісовий коледж і поступив у Східноєвропейський (нині Волинський національний
університет імені Лесі України) на кафедру лісового господарства. Спочатку став
бакалавром, згодом в 2020 році отримав диплом магістра. Народився я в с.
Чаруків Луцького району. Одружений, дружина Наталія за фахом бухгалтер. Ростимо
свою дворічну Христинку.
– Батьки
Ваші також живуть у Чарукові? Хтось з них раніше мав стосунок до лісової
галузі?
– Так, живуть у Чарукові. Батько Сергій Миколайович
працює у «Волиньгазі», а ще грає у духовому оркестрі Палацу культури Луцька.
Мама Олена Олександрівна працює продавцем у магазині. Але я живу не з ними, а
біля дружининої мами. У лісі ніхто раніше не працював, я перший проклав до
нього стежку.
– Біля тещі
тепліше?
– Та як сказати.
– Ви одна
дитина в родині?
– Ні, ще є брат Андрій. Він навчається в Луцькому
національному технічному університеті та
працює в екологічній інспекції.
– Михайле,
які обов’язки покладено на інженера лісового господарства Луцького військового
лісництва?
– Обов’язки? – на
хвильку замислюється Михайло Сергійович, а тоді видає з посмішкою. – Що Сергій
Михайлович скаже робити, те й роблю. Займаюся виписуванням лісорубних квитків,
підготовкою та оформленням дозвільних документів на рубки основного
користування, контролюю проведені роботи. Стежу за рубками догляду,
оздоровлення та формування лісів, за дотриманням лімітів на об’єкти
природно-заповідного фонду. В основному доводиться працювати з різного роду
документами.
– А
збереження лісів, у тому числі їх захист від пожеж – це не у Вашій компетенції?
– Ні, чому ж. Це також у сфері моїх обов’язків. Постійно
відвідую ділянки, де ведуться якісь лісотехнічні роботи і де можуть виникати
нештатні ситуації. Намагаємося їх передбачити і запобігти.
– Яким би
прискіпливим не був контроль, але поодинокі прикрі випадки подекуди трапляються
через безпечність самих лісорубів. На дворі така жарінь, а тут ще каску натягай
на голову. Не буду, адже не перший день у лісі. Саме така безпечність нерідко
стає причиною лиха.
– По-різному трапляється, але робимо все можливе, аби не
допускати відхилень від правил безпеки та технічних умов, які чітко
регламентують кожен виробничий процес. Інженер лісового господарства має
забезпечити порядок під час рубок
догляду та санітарних рубок, проконтролювати якість освітлень та проріджень.
Інші безпекові питання – в обов’язках головного інженера. Хоча ми також допомагаємо. Скажімо, вчасно
підготувати необхідні документи.
– Штат
інженерної служби вашого підприємства великий? Скільки ще людей є у ньому,
опріч головного інженера та Вас?
– Є ще два інженери охорони та захисту лісу, а також
інженер лісових культур та інженер охорони праці. Щоправда, останній до
лісового відділу не належить. Але це вже, як мовиться, деталі організаційного
чи технічного характеру.
Володимир ПРИХОДЬКО.
Сергій
ЦЮРИЦЬ.
На фото
авторів: Сергій Панасюк і Михайло Філюк.