Пропрацювавши
в лісовій галузі майже п’ятнадцять років, можу зробити певні висновки і прогнози,
хоча, як відомо, немає пророків у себе на Батьківщині… За свій життєвий шлях
зрозумів: усі наші біди – в економіці, екології, суспільних відносинах – результат
байдужості, продовження української ментальної політики «моя хата скраю». На
очах розвалилися колгоспи, закрилися заводи і фабрики, мов після війни, лежать
у руїнах об’єкти, побудовані нашими дідами і батьками. Міняються президенти, парламентарі,
урядовці, а політика повороту до потреб людей все відсувається на потім.
«Передовики
капіталістичного змагання» саме на руїнах соціалізму зажили собі статків і
влади, скупивши ваучери та акції, паї старшого покоління, подекуди обманом і
шахрайством, рейдерством та фізичним насиллям. На владному Олімпі майже одні і
ті ж люди періодично пудрять нам мізки обіцянками, особливо – перед виборами.
Дожилися: кожен житель держави вже народжується із боргом 1800 дол. США –
наслідок неповернутих кредитів закордонню. Ось так маємо те, що маємо.
На цьому
фоні яскравою зеленою плямою є Держлісфонд. Ліс, безсумнівно, – народне
багатство, що зафіксовано в Лісовому кодексі, свого роду лісовій Конституції
України, який вказує основні принципи лісокористування, охорони і захисту, ведення
лісового господарства та лісозаготівель. На жаль, за останні роки між
формальним трактуванням цього постулату та фактичним станом речей намітилися
суттєві протиріччя, утворені завдяки діяльності окремих чиновників та
законотворців. Про розпаювання лісів не йдеться, навпаки, колишні ліси
колгоспів були передані на початку 2000-х років у спеціалізовані
лісогосподарські підприємства системи Агрополітики, а тепер на Волині всі ліси
об’єднані під одного господаря – обласне управління лісового і мисливського
господарства, підпорядкованого Державному агентству лісових ресурсів України.
З одного
боку, приватизація лісовий фонд суттєво не зачепила, бо згідно із земельним
законодавством, приватними можуть бути окремі масиви лісу площею до 5 га. Таких
власників на Волині – одиниці (через постійні перевірки в них відпало бажання
господарювати, сплачуючи досить високі штрафи і збитки). А з іншого боку
бачимо, що зруйновано майже повністю виробничий потенціал державних лісгоспів, трудові
колективи зменшилися в 10 разів, натомість прийшли приватники, які надають
послуги лісгоспам у виконанні лісових робіт, транспортуванні та переробці
лісопродукції. І що цікаво – ні литовський, ні польський варіант розвитку
лісового господарства, за який ратували керманичі галузі та місцеві керівники,
в нас не прижився, сюди увірвався наш, рідний, український дикий капіталізм із
явним запашком криміналу.
За розрахунками
«Укрдержліспроекту», для виконання лісогосподарських робіт у нашому
Любомльському лісгоспі потреба робітників сягає 185 осіб, зокрема12 механізаторів
(станом на 2002 р.). Наразі на головному користуванні – приблизно 60 працівників
та 8 механізаторів. Із того часу обсяги заготівель на головному користуванні зросли
з 32 до 36 тис. кубометрів, проміжне користування дає приблизно таку ж
кількість деревини, відповідно створення лісових культур зросло з 75 до 100 га,
враховуючи їх створення на деградованих землях сільрад. А хто ж виконує ці
роботи? Де ті богатирі-ударники, якщо в штаті лісгоспу не залишилося жодного
лісоруба і лісокультурниці, а тракторів усього – близько десятка, половина з яких
на ладан дихає?
Блиснули
і пропали на горизонті фірми «Волинь-ліс-сервіс», «Канцлідер», різні СП і ПП, в
результаті їхньої роботи лісгоспи сіли ще в більшу боргову яму, насадження
стали ще більш пошарпані. «Вітаут» ще до сьогодні надає послуги в розробці ділянок
головного користування, але бере найкращі, легкодоступні. Спеціалісти з
відповідним стажем роботи і освітою поступаються місцем молодим випускникам
Шацького лісового коледжу, колишнім колгоспним бригадирам і трактористам – ті
готові, не задумуючись, брати до виконання будь-які усні накази директорів .
Основні
роботи виконують підприємці – так виходить зі звітів лісгоспів. То, може, вони
прийшли зі своїми надзвичайно продуктивними машинами і механізмами,
підготовленими спеціалістами, маючи купу грошей для порятунку лісгоспу від
банкрутства та наведення порядку в лісі? Ні, ніхто з них фінансових вливань на
благе діло не здійснював, а ось порядку в лісі явно поменшало, деградувала роль
лісової охорони, так як кожен майстер лісу має обхід 700-900 га (в деяких ЛГ
області до 1500 га – ред.), виконує фактично роботу лісоруба і за це йому
нараховує бухгалтерія ставку, що приблизно вдвічі менша від вартості виконаних
робіт, а різниця, за логікою, осідає на рахунку приватного підприємця. Всупереч
посадовим інструкціям працівників лісової охорони завантажують на виконання не властивих
їм функцій, а охорону лісу від незаконних рубок, захист від хвороб, шкідників і
пожеж пущено на самоплив.
Новостворені
в лісгоспах підрозділи для виявлення таких порушень не виконують своєї ролі через
погане фінансове і кадрове забезпечення, своєї залежності від директорів та вищого
начальників – кого можна затримувати, а кого «ніззя», хоча формально підпорядковуються
напряму обласному начальству. І що з того, що в кожному лісгоспі з’явився новий
автомобіль «Нива» та мобільна група з трьох інженерів? Їхні потуги перебороти
незаконні вирубки лісу – безперспективні, тому що основний порушник у плані
лісокористування – сама існуюча система лісового господарства Волині! Якщо
майстри лісу та робітники майже п’ять років не отримують зарплату грошима, а
натомість – папірці на виписку лісопродукції, то тут проблема, швидше,
соціальна і задавнена. Наприклад, як зрозуміти, що працівники лісової охорони в
лісництвах мають мало не піврічну заборгованість із зарплати, але її зі звітів
не видно, бо всім насильно виписували дрова, а перед Новим роком – ялинки за двомісячну
зарплату, різні пиломатеріали… Це – одна з причин масового звільнення майстрів
лісу.
Щодо
розрахунку з підприємцями – то тут заборгованість сягає також до 1 млн грн, що
тягне за собою небажання працювати в лісі «на дядю» тих самих лісорубів і
механізаторів. Коштів, перерахованих підприємцям, ледь вистачає на паливно-мастильні
матеріали та запчастини, не говорячи про офіційне оформлення робітників та
сплату податків, виплату зарплати. Розрахунок лісопродукцією з підприємцем
також став проблематичним через тендерні процедури: в результаті виникають додаткові
витрати в розмірі 3% від вартості на рахунок цієї контори, часу і дорожніх витрат
(треба їхати в Рівне чи Луцьк) та відшкодування ПДВ за виписану продукцію.
Така
політика веде до розбазарювання ліквідної лісопродукції з ділянок головного
користування, масових незаконних рубок, облік яких ніхто не веде. За суб’єктивними
підрахунками, розмір може сягнути до 10% від обсягу вивезення, не менше 4 тис.
кубометрів.
У той же
час про ефективність ведення лісового господарства і лісозаготівель свідчить красномовний
факт переходу насаджень у болото на площі біля 600 га, де гниє до 9000 кубометрів
деревини. Чому? Все списують на «підривну діяльність» бобрів, а насправді все –
від бездіяльності керівництва лісгоспу.
Нестача на
ділянках головного користування лісопродукції за результатами діяльності щороку
по кожному лісництву приблизно в межах 300-1000 м3. За такі діла колись садили
надовго і впевнено. Лише цього року вивели її майже до нуля за рахунок
перерубів на кожній ділянці та виписки недостач у рахунок зарплати майстрам
лісу. В січні ц. р. настав період розподілу лісфонду між двома лісгоспами –
Любомльським і новоутвореним «Прибузьким». При цьому майстрам лісу ДП
«Любомльське ЛГ», які пропрацювали довгий час і чиї обходи передають до
«Прибузького», довелося пропрацювати безоплатно січень – посилено заготовляти
на незавершених ділянках і вивозити лісопродукцію, а тоді новий директор сказав
писати заяви на звільнення від 30 грудня, на додачу ще й виписали їм на всю
суму відпускних і зарплати новорічні ялинки, дрова дубові рубані та інше. На
їхнє місце директор у «Прибузькому» вже має працівників молодих та
перспективних.
Лісові
підприємства нашого краю були одними із основних бюджетоформуючих, а сьогодні, незважаючи
на кардинальне скорочення кількості працівників, Любомльський лісгосп має загальну
кредиторську заборгованість біля 3,5 млн грн, не зведе кінці з кінцями – кругом
винуваті, заборгованість 1,5 млн грн перед приватними структурами тільки за
транспортні послуги при вивозці деревини. І це при тому, що вони використовують
наданий лісгоспом в оренду транспорт («Канцлідер»). Нарешті дійшло, що мати з
ними справу – пропаще діло (не виплачено зарплату водіям із листопада 2012 р.).
Тепер послуги надає підприємець Володимир Латковський, депутат облради, земляк.
Але щось здається, що це лише його прапорець стоїть на столі в диспетчерській
лісгоспу. Свої відсотки він отримає, а ось водії та трактористи? Це питання
відкрите.
Задекларований
курс відділення влади від бізнесу не виконується, в лісовій системі – корупція
в’їлася дуже глибоко і міцно. Навіщо керівнику підприємства морочитися з людьми
і технікою, коли можна в ліс запустити підприємця і від нього мати більше
користі особисто для себе, ніж від півтисячного колективу, де кожний ставить
дурні питання і створює проблеми. Продати ділянку на корені, головне, щоб
зійшлася кубатура, а ось яка там сортиментна структура – це вже діло третє,
можна все і дровами клієнту впихнути, дати йому ще цілу коробку чипів, не
виписуючи документів на вивозку, викинувши з голови всілякі дурниці щодо
тендерів і оплати через банк.
Послабилися
вимоги з боку управління лісового та мисливського господарства за виходом із
ділянок у розрізі ділових сортиментів, пошукові рубки майже узаконено, проведені
перевірки спеціалістами «Рівнелісозахист» у листопаді-грудні 2013 р. наробили
багато шуму, всі зрозуміли, яка насправді картина, але остаточно акт зазнав там
коректування, ідучи назустріч переконливим «проханням» керівництва лісгоспу та
лісоуправління – всюди живі люди!
Популярно
стало з порушеннями законодавства списану техніку вивозити подалі, якось
«підшаманити», оформити нові техпаспорти на когось із довірених осіб і здати
підприємцю, який буде надавати послуги лісгоспу та щомісяця отримувати кошти за
оренду. Такою «хворобою», яка вилилася в суму понад 100 тис грн. збитків, згідно
з актом Любомльсько-Шацького КРВ за 2009 р., хворів колишній директор Ю. А. Фролов
та головний бухгалтер С. Д. Зінчук. Згідно з актом КРВ загальна сума порушень –
1,46 млн грн, зокрема фінансових – 0,2 млн грн, втрати доходів – 0,35 млн грн. Навіть
кримінальну справу щодо факту зловживань порушили, тільки довести її до
логічного кінця нікому.
На наших
очах іде формування нового класу лісових паразитів, не вказаних у жодному
довіднику з ентомології, – класу лісових феодалів, які нажилися і продовжують
це робити на експлуатації лісових багатств та сільських трудяг-лісників, лісорубів,
механізаторів. Вони набувають фінансової можливості купити техніку, запчастини,
ПММ, обладнання, диктувати ціни на лісопродукцію, яка стає недоступною
місцевому населенню, оскільки набагато вигідніше продати її за кордон, відбивши
ще 20% ПДВ у держави. В перспективі вони – власники або орендарі ДЛФ.
Правоохоронці
не знаходять (чи недостатньо законодавчої бази, чи не хочуть знайти?) порушень із
боку керівників підприємств, а громада ще не дозріла до того, щоби захистити
свої інтереси, нема кому її організувати. Навіть у лісгоспі профспілка існує
формально, колдоговір з адміністрацією не підписано, про соціальні гарантії доводиться
забувати, вже піднімають питання про відміну топнорм для працівників.
Хоча
заради справедливості, треба згадати акцію жителів Воєгощі Камінь-Каширського
району. Це початок спротиву існуючій непродуманій політиці природокористування.
Недавно на пряму лінію Кабміну був дзвінок із Сокола. Скаржилися: мовляв, кругом
села все вирубується і захаращується – про гриби і ягоди треба забути?
Перевірка еколога це підтвердила, крайнім зробили майстра лісу, дали штрафу 200
грн. Але хіба це – вихід? На Закарпатті за «Дідичевим правом» місцеві жителі
перекривають шляхи вивозки деревини, не допускають техніку в супроводі міліції
на вирубування бучини біля річки, бо інакше село знесе повінь. І що ж – знаходять
компроміс. А хто питає в наших людей?
Один
відомий мені факт – це відміна вирубування дубової ділянки біля с. Підлісся. Відбувалося
це перед виборами 2004-го. Масова акція з лозунгами «Геть лісову мафію!» – це
вже ознака, що на Волині людей лісова політика тепер дістає до печінок, але
ситуацію можна змінити, лише змінивши її у державі, де таких загадок дуже
багато.
Очевидно,
що лісгоспи потребують коректування рубок та використання деревини в плані
наближення до потреб місцевого населення, контролю зі сторони громадськості
району за обсягами рубок та їх якістю, повноти сплати податків, закриття
непрозорих схем роботи через приватні підприємницькі структури. І в тому плані
місцева влада повинна відстоювати інтереси громади, бути ініціатором розширення
виробництва, підтримки будь-яких форм власності, де мова йде про додаткові
робочі місця, залучення інвестицій. Зрештою, такі обіцянки були перед виборами,
а то голова райдержадміністрації звітується тільки про встановлені котли і
вікна в бюджетних установах та інші несуттєві справи. Наповнення бюджету,
працевлаштування населення – ось основне завдання, і його треба виконувати, а
не робити вигляд: «все хорошо, прекрасная маркиза, и хороши у нас дела».
Щодо
лісовпорядкування. Його здійснюють раз на 10 років на підставі існуючих
матеріалів лісокористування для встановлення обсягів лісозаготівель та
лісогосподарських, лісозахисних, протипожежних робіт. У 2012 р. цю роботу
проводила Львівська лісовпорядна партія. В час суцільних комп’ютерних
технологій якість роботи сумнівна, так як навіть свіжих фотознімків лісових
насаджень не було, не кажучи про прив’язку лісових площ до системи координат та
електронний таксаційний опис виділів. Парадокс ще й у тому, що електронну
систему обліку лісопродукції, яку, згідно із заявами Держлісагентства, мали запровадити
в повному обсязі до кінця 2013 р. і, яку нині успішно провалено, передбачає
зменшення руху паперів, оперативний контроль за рухом лісопродукції від ділянки
до складу, всі рубки можуть бути перевірені з допомогою дистанційного
зондування. Фантастика! Але при цьому ГІС (геоінформаційні системи), електронна
версія обліку лісотаксаційних матеріалів по кварталах та виділах і т. ін, без
чого ця система працювати не може, – на повному нулі, програмне забезпечення на
рівні агентства не розробили, там ідуть судові розбірки між фірмою, яка
починала його розробку, та наступною фірмою, яку звинувачено в плагіаті. В
таких умовах видати бажане за дійсне – як два пальці в асфальт запхати, тож,
напевне, представлена розрахункова лісосіка явно завищена, що на руку лісним
керівникам, у всякому разі на років 5, а там – трава не рости… А погодження
районної влади при цьому передбачено, тому для об’єктивного визначення
представлених планів та затвердження директорів лісгоспів, у
райдержадміністрації та депутатам райради необхідно мати свою громадянську
позицію, підкріплену певними знаннями та бажанням розібратися в цьому питанні,
а не тільки орієнтуючись на потенційну підтримку керівників лісгоспів під час
виборної кампанії в заданому напрямку та проведення їхнім коштом спільного з
керівниками району застілля під час акції «Майбутнє лісу в твоїх руках» чи
шикарних полювань.
Викликають
неоднозначну реакцію в мене і моїх товаришів-лісівників публікації щодо успіхів
лісової галузі на чолі з Богданом Колісником. Таким чином формується у
непосвячених людей думка про благополуччя. Соціально-економічний розвиток будь-якого
району починається із виплати зарплати і створення додаткових робочих місць,
ефективного використання коштів бюджету… А що в нас змінилося за останні роки?
У районній газеті помічник прокурора пише, що вдалося встановити справедливість:
4 особи поновили в правах, нараховано зарплату і враховано в стаж їхню роботу
на будові у підприємця. Добре діло, я за всіх радий. Але що робити «лісовим
рабам», яких тільки в Любомльському районі біля 400, котрі через життєві
обставини не можуть виїхати на заробітки «на багатші села».
Далекий
від думки, що все згадав і про все сказав – наші люди з часом розберуться, хто
є хто, але «не однаково мені».
Пропоную
приєднатися до обговорення цієї теми всіх небайдужих, пропонувати свої точки
зору та шляхи виходу з цієї ситуації.
Юрій
КАЛЬЧИК,
житель
м. Любомль.