Матки свій шлюб із обранцем вкладають на небесах. Для
цього вилітають із вулика і піднімаються на два кілометри вгору – аж під хмари.
За ними летять і трутні. Не кожному під силу піднятися у таку височінь. Але з
найвитривалішим, найбільш люблячим і сильним матка укладає шлюб і любиться у
небесах.
Одна з найкращих лісових пасік знаходиться у Губинському
лісництві ДП «Володимир-Волинське ЛМГ». До неї від лісництва провадять лісничий
Ігор Іщук та головний лісничий ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Володимир Туревич.
Ось розступаються дерева і на мальовничій лісовій поляні перед нами постає
маленьке бджолине сільце з ошатними хатинками-вуликами. Біля них клопочеться
пасічник Володимир Шишко. Зняв дахівку вулика, димарцем чемно подимлює, щось
поговорює до божих комах, обережно дістає рамки із медовими сотами. Звіддалік
чоловік схожий на космонавта, адже вдягнутий у захисний шолом-сітку. Повільно
іду поміж вуликів. Їх на цій пасіці близько 60. Бджолам – не до мене. Ці
трудівниці з медовим взятком поспішають до маленьких отворів-дверцят, інші
летять до пахучих лісових трав та цвіту.
– Чи не кусаються ваші трудівниці? – запитую у Володимира
Володимировича, наблизившись.
– Якщо з ними по доброму, то не кусаються, – посміхається
у вуса. – Але, як бачите, кожен пасічник користується захисним вбранням та
димаркою.
Він обережно дістає налиті медом вощини і кладе у
корзинку.
– Перший мед цьогорічного сезону, – каже поважно. – Наші бджілки попрацювали сумлінно. Дуже
добрий взяток.
– А скільки бджілок у такій хатинці? – цікавлюся.
– У цій – 600 тисяч, – мовить пасічник. – Це найсильніша
сім’я. В інших буває від 150 тисяч і більше.
Дізнаюся, що його трудяги у пошуках нектару і пилку за
день налітують сотні, якщо не тисячі кілометрів. Лісовий мед – найцілющіший і
найсмачніший, адже цей ліс екологічно чистий, у ньому багато цілющого
різнотрав’я. Та й дерева дають поживу, адже росте липа, черешня, обліпиха, ліщина,
волоський горіх, дуб, модрина… Бджілка приносить дуже велику користь самому
лісу, бо робить велику роботу по запиленню дерев і зілля. Вважають, що завдяки
цим крилатим трудівницям ліс стає здоровішим, краще росте.
– А дикі бджоли у цьому лісі ще не перевелися? – запитую.
– Декілька роїв у дуплах старих дерев живе, – каже
господар пасіки.
Помічаю на гілках дуба незвичний продовгастий будиночок.
На вулик не схожий. Виявляється, це пастка для бджіл, що рояться. Кожного літа
з вуликів разом із молодою маткою вилітає рій. Його потрібно вчасно перейняти і
повернути до якогось із вуликів. Якщо цього вчасно не зробити, можна втратити.
– Взагалі то на цій пасіці донедавна було 56 бджолосімей,
але за ці місяці відбулося поповнення, – пасічник показує на вулики, у які
підселив нові рої.
З подивом дізнався, що матки свій шлюб із обранцем
вкладають на небесах. Для цього вилітають із вулика і піднімаються на два
кілометри вгору – аж під хмари. За ними летять і трутні. Не кожному під силу
піднятися у таку височінь. Але з найвитривалішим, найбільш люблячим і сильним
матка любиться у небесах і вже оплідненою безпомильно знаходить дорогу до свого
будиночка, а там диви за якийсь час і рій за собою піднімає.
Бджілці без людини тепер важко вижити, бо має багато
ворогів. Узимку можуть миші залізти і знищити сім’ю. Великого клопоту бджілкам
і пасічнику завдають ледь помітні кліщі та інші хвороби. Тож Володимир Шишко
щотижня має переглянути усі вулики. Бджоли без нижніх підкрилець – явна ознака,
що у вулику завівся кліщ. Тоді доводиться обробляти лікарськими препаратами. Володимир
Шишко – випускник Рожищенського зооветеринарного технікуму. І хоч за фахом він
ветлікар, та пройшов і курси паічника. Свого часу прийняв пасіку у господарстві
«Дружба» Локачинського р-ну. Це у селі Заячиці.
– Було всього десять вуликів, коли приймав, – пригадує Володимир Володимирович, – а через рік мав уже 115 бджолосімей.
На жаль, на 23 лютого їх повідкривали місцеві хлопці. Всі бджоли загинули. Було
так прикро і образливо, що я туди більш не повернувся. Тепер ось пасічникую у
Губинському лісництві.
На лісовій пасіці йому допомагають Микола Роман та
Віталій Білявський. Роботи, зазвичай, дуже багато. Потрібно не лише зібрати
мед, а подбати про взяток пилку, воску, прополісу, бджолиного молочка, також поопікуватися
безпекою та здоров’ям самих комашок, про чисту воду для нектароносиць. Ми
навіть побачили бджолиний водопій. І такий є на пасіці. Щоправда, вода тут
злегка підсолена. Бджолі без такого напою у спеку, як і людині, не обійтися.
– А скільки меду заготовляєте? – поцікавився.
– Цього разу зібрали двісті кілограмів, – повідомив Володимир
Володимирович. – Це був дуже добрий сезон для моїх бджілок.
Лісівники мед продають не тільки своїм працівникам, а й
усім охочим. І ми спробували цього цілющого лісового частунку: смачний і
корисний. Звісно, такого меду на базарі не купиш. Пахучий, чистий, натуральний.
Словом, лісовий цілитель. Тільки на ліки й тримати.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
Фото автора.
