Люстрація, якої ніколи не буде?

Отже, Верховна Рада України 14 серпня ухвалила у першому читанні законопроект про люстрацію. За проект закону №4359-а «Про очищення влади» проголосували 252 депутати.

З-поміж парламентарів, які мають хоча б якийсь стосунок до Волині, голоси розподілилися за вже звичним сценарієм. 

«За» – Анатолій Вітів («Свобода»), Євген Мельник (Володимир-Волинський округ №19, «Свобода»), Юрій Савчук (позафракційний), Ярослав Федорчук («Батьківщина»), Григорій Смітюх (позафракційний), а також Ігор Єремеєв (Маневицький округ №23), Сергій Мартиняк (Горохівський округ №20), Катерина Ващук, Степан Івахів (Ковельський округ №21), усі – група «Суверенна європейська Україна». 

«Проти» – колись члени фракції Компартії України, але зараз вимушено позафракційні Адам Мартинюк та Василь Демедюк.

Що ж запропонували суспільству наші законотворці в найважливішій справі – очищенні органів влади всіх рівнів (від сільського голови до Президента України) від тих, хто до набуття нашою державою Незалежності і впродовж 23-х років існування не розбудовує країну, а руйнує її?

Насамперед – про творців законопроекту №4359-а. Його напрацювали Юрій Дерев’янко (округ №87 Івано-Франківської обл., позафракційний), Віталій Журавський (округ №66 Житомирської обл., група «За економічний розвиток), Олег Тягнибок («Свобода»), Сергій Соболєв («Батьківщина»), Віктор Чумак (округ №214 м. Києва, «УДАР»), Леонід Ємець (округ №21 м. Києва, «Батьківщина»), Олег Бондарчук («Свобода»), Олег Осуховський (округ №152 Рівненської обл., «Свобода»), Юрій Сиротюк («Свобода»), Валерій Пацкан («УДАР»), Сергій Каплін (округ №144 Полтавської обл., «УДАР»), Ярослав Гінка («УДАР»), Роман Чернега («УДАР»), Павло Різаненко (округ №97 Київської обл., «УДАР»), Юрій Благодир (група «Суверенна європейська Україна»), Володимир Ар’єв (округ №218 м. Києва, «Батьківщина»), 

Як бачимо, в основному за очищення влади взялися представники ще зовсім недавно опозиційних, а нині – провладних політичних сил. Лише Юрій Благодир, який у парламент пройшов за списками Партії регіонів, у робочій групі розробників проекту представляв колишніх соратників Віктора Януковича, які після термінової евакуації «гаранта Конституції» в Росію змінили свої політичні погляди.

«Метою цього закону є відновлення довіри до влади та створення умов для побудови нової системи органів влади відповідно до європейських стандартів», – сказано в пояснювальній записці до законопроекту, який 12 серпня 2014 р. парламентська більшість не захотіла навіть внести до порядку денного, а через два дні спромоглася проголосувати в першому читанні. І задля цього законопроект запроваджує обов’язкову процедуру перевірки під час вирішення питання про призначення особи на посаду в органи влади як «державних службовців та прирівняних до них осіб», так і «посадових осіб органів місцевого самоврядування». 

Хто підпаде під процедуру люстрації?

«Стаття 3. Суб’єкти перевірки.

Суб’єктами перевірки є:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

в) військові посадові особи Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;

г) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції;

ґ) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту;

д) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби;

е) члени Центральної виборчої комісії;

є) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

2) особи, які претендують на заняття посад, визначених пунктом 1 цієї статті».

Яких конкретно категорій чиновників має торкнутися робота з очищення влади?

«Стаття 4. Підстави непроходження перевірки.

Суб’єкти перевірки є такими, що не пройшли перевірку, якщо вони: 

1) займали посаду у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року:

а) Президента України, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністра України;

б) міністра, керівника іншого центрального органу виконавчої влади, які не є членами Уряду України, Служби безпеки України, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України, Голови Рахункової палати, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Директора Бюро з питань антикорупційної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

в) Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України;

г) керівника Державного управління справами;

ґ) члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої ради юстиції;

д) прокурора області, прокурора міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим, прокурора району, міжрайонної прокуратури, прокуратури у містах, прокурора спеціалізованої прокуратури, їх першого заступника, їх заступника;

2) займали посаду у період з 1 грудня 2013 року по 22 лютого 2014 року і не були в цей період звільнені за власним бажанням з органів державної влади (державних органів): 

а) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, першого заступника міністра, першого заступника керівника іншого центрального органу виконавчої влади, голів та членів державних колегіальних органів державної влади (державних органів), керівника територіального підрозділу на місцях міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державних колегіальних органів, його заступника, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх першого заступника, заступника, керівника Адміністрації Президента України, першого заступника керівника Адміністрації Президента України, заступника керівника Адміністрації Президента України, керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, першого заступника керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступника керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, членів Ради національної безпеки і оборони України;

б) керівника структурного підрозділу Адміністрації Президента України, його першого заступника, заступника, керівника структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів України, його першого заступника, заступника, місцевої державної адміністрації;

в) особи начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції; 

г) керівники та заступники керівників територіальних підрозділів МВС України та Служби безпеки України в областях, містах Києві та Севастополі, міських, районних, міжрайонних, районних в містах  відділів;

3) а також:

а) працівники правоохоронних органів, державні службовці та посадові особи органів місцевого самоврядування, громадяни України, вина яких встановлена у визначеному законом порядку у завданні шкоди життю, здоров’ю, майну громадян – учасників масових акцій протесту з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року;

б) працівники правоохоронних органів, які брали участь у затриманні учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року №737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року №792-VII та визнаних політичними в’язнями згідно з законом;

в) працівники правоохоронних органів, які складали та/або своєю дією чи бездіяльністю сприяли складанню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів тощо стосовно учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII;

г) слідчі органів досудового розслідування, дізнавачі, оперативні працівники, інспектори, які проводили слідчі та оперативні дії щодо учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII; 

ґ) працівники органів прокуратури, які здійснювали процесуальне керівництво, вносили подання, погодження, підтримували клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримували державне обвинувачення у суді, вчиняли бездіяльність стосовно учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від  29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року №792-VII;

д) державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, які будь-якими діями або бездіяльністю намагалися перешкодити або перешкоджали реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року включно, що встановлено в судовому порядку; 

е) особи, які співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємний інформатор чи помічник в оперативному отриманні інформації, що встановлено в судовому порядку; 

є) особи, які закликали публічно до сепаратизму, порушення територіальної цілісності та суверенітету України, розпалювали міжнаціональну ворожнечу; 

ж) особи, які робили публічні заяви та інші публічні дії, які містять ознаки расової, соціальної, культурної, релігійної нетерпимості щодо представників української нації та представників інших національностей, що проживають на території України, що встановлено в судовому порядку;

з) голови, заступники та секретарі виборчих дільниць, що організовували фальсифікації виборів Президента України 2004 року, виборів народних депутатів у 2012 році, що встановлено в судовому порядку; 

и) особи, які організовували та вчинили дії, що призвели до втрат Державного бюджету у сумі понад 1 мільйон гривень, а місцевих бюджетів у сумі понад п’ятдесят тисяч гривень, що встановлено в судовому порядку; 

і)  особи, чия дія чи бездіяльність призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини, Комітетом ООН з прав людини та іншими міжнародними органами;

ї) судді, які звільнені за порушення присяги;

4) особи, які до 19 серпня 1991 року:

а) були обрані (призначені) і працювали на керівних посадах Комуністичної партії СРСР, Комуністичної партії України та інших союзних республік СРСР від рівня районного комітету і вище, членом ЦК КПРС;

б) були обрані і працювали у на керівних посадах у складі ЦК ВЛКСМ, ЦК ЛКСМУ та інших союзних республік СРСР, обласних комітетів ВЛКСМ, ЛКСМУ та інших союзних республік СРСР;

в) були у якості штатного працівника чи негласного агента, особи начальницького складу в 5-му управлінні КДБ УРСР, КДБ СРСР, КДБ інших союзних республік СРСР; співпрацювали з КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей);

г) служили чи співпрацювали зі спецслужбами інших країн у формі негласного агента або таємного штатного працівника;

ґ) працювали на посаді начальника політичного відділу (управління) в Збройних силах СРСР, МВС СРСР;

д) причетні до організації політичних переслідувань учасників українського національно-визвольного руху часів Другої світової війни та післявоєнного часу, що встановлено у судовому порядку;

5) не пройшли перевірку відомостей декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру суб’єкта перевірки та близьких йому осіб за останні 3 роки та/або не змогли довести законність джерел походження отриманих доходів відповідно до цього Закону;

6) є особами, відомості про яких внесені з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що притягнуті до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень щодо яких судами прийняті відповідні рішення, які набрали законної сили, а також відомості про накладення дисциплінарних стягнень за корупційні правопорушення;

7) мають громадянство іноземних держав; 

8) умисно подали недостовірні відомості в письмовій згоді на проходження перевірки;

9) не надали згоду на проходження перевірки». 

Хто займається люстрацією?

Ось відповідь на це запитання:

«Стаття 5. Організація перевірки. 

Організація проведення перевірки покладається на керівника (заступника керівника) відповідного органу державної влади (державного органу), де працює суб’єкт перевірки та/або який призначає суб’єкта перевірки (укладає з ним трудовий контракт (угоду)), або на зайняття посади в якому претендує кандидат, крім випадків, установлених цим Законом (далі – орган перевірки).

Організація щодо проведення перевірки суб’єктів перевірки, які вже займають виборну посаду або претендують на її заняття, покладається на Центральну виборчу комісію як орган перевірки відповідно до цього Закону.

Для забезпечення організації проведення перевірки керівник органу перевірки подає на затвердження до Національного агентства України з питань державної служби через його територіальні органи на місцях проект плану проведення заходів із перевірки працівників органу перевірки, погоджений з територіальним органом центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної податкової політики… 

Контроль та координацію за реалізацією заходів із перевірки, затвердження планів проведення заходів із перевірки органами перевірки здійснює Національне агентство України з питань державної служби в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Національне агентство України з питань державної служби для організації перевірок керівників органів перевірки, реалізації громадського контролю за проведенням перевірок та оскарження рішень органів перевірки створює центральну та територіальні комісії з перевірки, до яких обов’язково включаються на громадських засадах з правом голосу не менше одного представника громадськості та одного представника засобів масової інформації.

Порядок формування таких комісій та регламент їх діяльності визначаються Національним агентством України з питань державної служби.

Члени центральної та територіальних комісій із перевірки призначаються строком на один рік без права повторного призначення.

Центральна комісія з перевірки є органом перевірки для суб’єктів перевірки, визначених підпунктами «а», «б» пункту 1 статті 3 цього Закону.

Заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень здійснюють спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції, в тому числі органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, якщо інше не передбачено законом.

Координацію заходів із виявлення фактів, передбачених пунктом 4 статті 4 цього Закону, здійснює Інститут національної пам’яті. 

Координацію діяльності правоохоронних органів з питань перевірки здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори».

Які документи треба буде подавати для перевірки?

«Стаття 6. Підготовка до проведення перевірки. 

Перевірка проводиться за письмовою згодою суб’єкта перевірки, яка надається протягом десяти днів з дня початку проведення перевірки органом перевірки відповідно до плану, затвердженого Національним агентством України з питань державної служби. У разі конкурсного добору на посаду така згода подається протягом трьох днів із дати одержання суб’єктом перевірки повідомлення про результати конкурсу.

Суб’єкт перевірки, стосовно якого перевірка вже проводилася, при призначенні, переведенні на посаду, визначену пунктом 1 статті 3 цього Закону, письмово повідомляє про це при наданні згоди на проведення перевірки.

Для проведення перевірки суб’єкт перевірки подає до відповідного органу:

1) письмову згоду на проведення перевірки;

2) автобіографію;

3) копію документа, який посвідчує особу;

4) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру щодо себе та близьких йому осіб (чоловіка, дружини, батька, матері, вітчима, мачухи, сина, дочки, пасинка, падчерки, рідного брата, рідної сестри, діда, баби, прадіда, прабаби, внука, внучки, правнука, правнучки, усиновлювача чи усиновленого, опікуна чи піклувальника, особи, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом перевірки, в тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі).

У разі ненадання суб’єктом перевірки, який претендував на заняття посади, згоди на перевірку, перевірка стосовно нього не проводиться і питання щодо його призначення або підготовки подання для призначення на відповідну посаду не розглядається.

Про відмову від проходження перевірки особа письмово повідомляє орган перевірки протягом 10 днів з дня початку проведення перевірки органом перевірки відповідно до плану, затвердженого Національним агентством України з питань державної служби.

Особа, яка відмовилася від проходження перевірки, вважається такою, що не пройшла перевірку. Відомості про відмову оприлюднюються на сайті Національного агентства України з питань державної служби».

Як можна оскаржити результати перевірки?

«Стаття 15. Оскарження рішень органів перевірки.

Центральна комісія з перевірки за скаргою будь-якого громадянина України переглядає рішення органу перевірки, прийняте щодо працівників центральних органів виконавчої влади та має повноваження відповідних органів перевірки.

Територіальна комісія з перевірки за скаргою будь-якого громадянина України переглядає рішення органу перевірки, прийняте щодо працівників органів перевірки, що знаходяться на відповідній території, крім тих, щодо яких рішення органу перевірки переглядає центральна комісія з перевірки, та має повноваження відповідних органів перевірки.

Скарги на рішення органів перевірки можуть бути подані до відповідних комісій з перевірки протягом одного року з дати прийняття такого рішення.

Рішення органів перевірки можуть бути оскаржені до адміністративних судів у порядку, визначеному законодавством».

Чи можуть небайдужі громадяни якось впливати на процес люстрації?

«Стаття 17. Участь громадськості у перевірці. 

Об’єднання громадян, їх члени або уповноважені представники, а також інші фізичні та юридичні особи мають право:

1) надавати обов’язкові до розгляду органами перевірки, органами державної влади (державними органами), до компетенції яких належить проведення перевірки, відомості щодо суб’єкта перевірки, в тому числі про виявлені факти вчинення ним правопорушень, протягом 14 днів з моменту оприлюднення на сайті Національного агентства України з питань державної служби відомостей про початок проходження перевірки суб’єктом перевірки, а щодо суб’єкта перевірки, який претендує на виборну посаду – протягом 5 днів;

2) запитувати та одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування в обсягах та порядку, не заборонених законом, інформацію про їх діяльність щодо проведення перевірки;

3) здійснювати громадський контроль за виконанням цього Закону, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству.

Об’єднанню громадян, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо перевірки, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом».

Як бачимо, на хвилі «революційної доцільності» парламентарі так широко окреслили перелік категорій громадян, які підлягатимуть люстрації, що він торкається переважної більшості всіх, хто зараз перебуває при владі або раніше був її носієм. Враховуючи, що процедура очищення влади мала би торкнутися й компартійних та комсомольських функціонерів радянського періоду, то число претендентів на фільтрацію зростає ще на кілька порядків. Тому, враховуючи повне розчарування основних носіїв ідеї люстрації – Тетяни Чорновол та Єгора Соболєва, а також аналізуючи якісний склад нинішніх парламенту і центральних органів виконавчої влади, не важко припустити: до виборів Верховної Ради України в жовтні ц. р. Закон України «Про очищення влади» остаточно не ухвалять, а голосування за нього в першому читанні – це лише декларація про наміри… Коли ж новообраний парламент приступить до роботи, то все залежатиме від того, скільки «вчорашніх» та «позавчорашніх» у ньому виявиться…