2 лютого виповнюється 81 рік із моменту повторної окупації Волині східною ордою. Взимку 1944 року внаслідок помилки німецького командування щодо напрямку основного удару противника червоні зуміли прорвати оборону малочисельних підрозділів Вермахту і захопити всю Рівненщину та ледь не половину Волині. Але «другі совєти» зустріли тут не хліб-сіль, а кулі та багнети. Хто стріляв?
Чим далі від подій Другої світової війни та майже десятирічного періоду визвольної боротьби Української Повстанської Армії проти московських загарбників, тим більше відкривається архівних матеріалів. Особливо полюбляють їх застосовувати у викривленому вигляді та зі спотвореними висновками новітні путінські пропагандисти. Але, самі того не розуміючи, відкривають раніше невідомі українцям сторінки героїчної боротьби повстанців проти навали, яка приходила «з боліт».
Цими днями один із пропагандистських каналів оприлюднив історію про те, як група кадрових катів спецпідрозділу «СМЕРШ» намагалася знайти в зимових лісах сусідньої Рівненщини 12 енкаведистів.
В середині лютого 1944 року в село Медков на Сарненщині виїхала опергрупа НКВД у складі 12 військовослужбовців на чолі з лейтенантом-карателем Лєжнєвим. І – безслідно зникла. Наче й не існувало цих потвор в людській подобі на земній кулі…
Тож уже 19-го числа 15 солдатів та сержантів відділу контррозвідки «СМЕРШ» на чолі з капітаном Волковим вирушила на пошуки. Вів окупантів місцевий дід, завербований чекістами. На жаль, росіяни й досі замовчують, хто саме був цим іудою…
Вони реально боялися лісів Великої Волині, адже знали, що на загарбників там чатує смерть. Тим паче, що тоді ж інша група карателів під командуванням лейтенанта Тургєнєва потрапила в засідку УПА: 4 вбитих, 7 зникли…
Боялися бандерівців, але ще більше жахалися своїх генералів. Тому пішли. Біля села іуда помітив у лісі дим, побачили згорівшого воза, залишки одягу, фрагменти тіла… Резонно припустили, що саме тут і знайшла свою погибель попередня група Лєжнєва…
Заночували в лісі, на снігу. На ранок пішли вже в село Волошки. Старий дід, якого побачили біля хати, ніби сказав, що бачив чужих людей у військовій формі. А потім вони пропали… Тільки в лісі чобіт знайшли… Другий дід сказав, що попередні російські карателі планували обстежити білу хату на околиці. Ці пішли туди. Пусто. Знайшли тільки закривавлену гімнастьорку з погонами сержанта НКВД. Побачили на снігу кров. А в схроні під хлівом виявили 2 трупи, в одного погони лейтенанта-чекіста… Капітан Волков усвідомив, що смерть чатує і на нього, і на його поплічників… Раптом побачили трьох невідомих у російській формі. Ледь не перестріляли одні одних. Виявилося, це були дозорні з 218-го полку НКВД, очолював старшина Пугачов. Вони прийшли з Олександрії, теж на пошуки своїх.
Наступного дня в зведеної групи червоних окупантів відбувся бій із невідомим відділом УПА, який тривав хвилин 20. Хоч карателям було завдано значних втрат, повстанці відступили в лісову гущавину. У загоні капітана Волкова нарахували 3 вбитих і 4 поранених. В УПА – лише 2 полеглих… Хлопці-повстанці були без документів. Але вороги захопили 20-річного полоненого, пораненого в ногу. Пообіцяли перев’язати та врятувати життя… А як мовчатиме, то залишать помирати на морозі… Хлопець не витримав, сказав, що проти них воює в боївку командира «Орла», а головні сили розташувалися біля села Тинного… Отримавши інформацію, полоненого вбили. Так само роблять на нинішній російсько-українській війні інші рашистські окупанти щодо наших беззахисних хлопців…
Наступного дня обидві групи вийшли в засніжений ліс і потрапили під обстріл. Капітан Волков наказав тримати кругову оборону. Одна з куль просвистіла біля самісінької голови капітана, але, на жаль, не влучила. У коментарі до цього епізоду сучасний рашистський пропагандист раптом починає брехати: «УПА воювала спільно з німцями, тому й була ними озброєна до зубів, отримала амуніцію, а поряд дуже часто воювали гітлерівські солдати»…
Повна нісенітниця!
У цих краях із літа 1943 року діяло потужне угрупування УПА під командуванням «Яреми». Особливо часто вони вступали в бої з червоними головорізами спецзагону НКВД Дмітрія Мєдвєдєва, який згодом звив своє кубло в урочищі Лопатень Цуманських лісів на Волині.
А німецьку зброю та амуніцію повстанці здобували, як правило, в боях. Наприклад, у ніч з 23 на 24 червня 1943 року відбувся великий бій між Немовичами й Малинськом. На залізничному шляху Рівне-Сарни дві сотні УПА, «Дороша» і «Яреми», зустріли вогнем 150 гітлерівських карателів, котрі прямували нищити українські села. Ворог був розбитий, повстанці здобули велику кількість ї автоматичної зброї та амуніції, що й застосовували потім у боях із «другими совєтами».
Через 2 доби, посилившись живою силою, капітан Волков вийшов у вказаний район із ротою старшого лейтенанта Соколова. Під мостом через вкритою льодом річкою виявили спостережний пост, біля нього знайшли залишки спаленого посвідчення лейтенанта Лєжнєва.
Далі їх вів місцевий мисливець-іуда, чиї дані також не розголошуються навіть зараз. Він і показав, де може бути штаб «Орла». Але дорогою в лісі карателі знайшли ще 3 трупи енкаведистів, виявили 2 жетони, що свідчили: загарбники були з 217-го батальйону НКВД. Серед них був сержант Грищенко…
А потім смершівці потрапили під обстріл снайпера. Було поранено кількох окупантів, але один із них підкрався з тилу і влучним пострілом поцілив… Жертвою виявилася молода дівчина в червоноармійській формі. Років 20-ти… В сумці невідомої героїні з лав УПА, тіло якої покинули в снігових кучугурах, знайшли тільки в її сумці карту з невідомими помітками.
Далі капітан Волков вирішив не випробовувати долю. Карателі відступили… А в штабі, який загарбники розташували в добротному панському маєтку біля м. Рівного, доповіли генералові, що виконати завдання неможливо через невелику кількість енкаведистів та переважаючі сили УПА. Жаху нагнала і свіжа новина: стався напад повстанців на червону автоколону біля того ж с. Тинного.
Групу лейтенанта-енкаведиста Лєжнєва так і не знайшли…
Як і сотні, якщо не тисячі, інших східних окупантів, які починаючи від лютого 1944 року орудували на землях Великої Волині…
Остап КАЛИНА.
На фото Центру досліджень визвольного руху та Агенції УНІАН: група червоних карателів; енкаведисти готуються до чергової облави на повстанців.