Щороку, святкуючи день міста, ми згадуємо не лише його величну історію, а й людей, які лишили за собою слід. Серед них — науковці, письменники, художники та громадські діячі, чиє життя так чи інакше пов’язане з нашим містом, адже необов’язково народитися у Луцьку, щоб стати частиною його історії. Олена Левчанівська, Михайло Кравчук, Олександр Богачук, Олександр Валента, Іван Корсак — ці люди збагатили спадщину Луцька, міста, яке стало частиною їхнього життєвого шляху.
В цьому матеріалі знайомимо вас з лучанами, якими ми пишаємося, чия діяльність змінювала наше місто і країну.
«Без знання і розуміння своєї минувшини – людство тоді немовля, народжене вчора»
Олена Левчанівська — перша українська-сенаторка Польщі (1881–1940)
Українська громадська діячка народилася на Волині у маєтку Городно (нині село Линів), де й відкрила школу ще перед першою світовою війною. Олена була співорганізаторкою Українського клубу та готувала статті й повідомлення у місцеві часописи – “Волинську газету” та “Громадянин” у Житомирі. Окрім цього жінка співзаснувала Міжнародну жіночу лігу за мир і свободу, де відстоювала права українського населення в Польщі.
Наприкінці 1919 року Олена разом із чоловіком повернулася на Волинь, до Луцька. Через поразку національно-визвольних рухів землі, включаючи Західну Волинь, стали частиною Речі Посполитої, уряд якої вів політику асиміляції українців. Тож у 1922 році Олена Левчанівська була обрана до польського сейму, де стала єдиною жінкою, яка представляла інтереси українців Волині.
Олена була й схильною до вивчення мов, адже вільно володіла німецькою, французькою та італійською мовами. Вона була активною у справі захисту прав українців, тому влада називала її антидержавною, однак заарештувати не наважувалися. Після завершення каденції сенаторка Олена склала повноваження та повернулася до Луцька, перш ніж знову повернутися до рідного Линова.
Життя активістки змінилося, коли у 1939 році у Линів зайшли радянські війська, згодом Олену викликали на допит, а невдовзі заарештували. Жінка перебувала у луцькій в’язниці. Олену Левчанівську засудили до розстрілу у квітні 1940 року. Досі невідомо де її розстріляли й куди було перевезено несправедливо засуджених із луцької в’язниці.
Михайло Кравчук (1892–1942)
Видатний математик народився в селі Човниця, що на Волині. У 1901 році родина Кравчуків переїхала до Луцька, де й Михайло вступив до гімназії. Закінчив школу із золотою медаллю та у 1910 році вступив на фізико-математичний факультет. Бувши студентом Михайло Кравчук підтримував ідею національного відродження.
Після закріплення більшовицького режиму Михайло став професором математики Київського політехнічного інституту та водночас працював в Інституті української наукової мови ВУАН. Коло наукових інтересів математика було надзвичайно широким, він написав понад 180 наукових робіт, з них понад 10 монографій. Щобільше, у міжвоєнний час результати досліджень Михайла Кравчука стали відомими закордоном. Методи Кравчука використовували американські та японські вчені у моделюванні кібернетичної техніки.
Михайло Кравчук був патріотом та багато уваги приділяв освітнім проблемам. У 1935 році організував першу олімпіаду з математики для школярів Києва. Однак закордонні зв’язки науковця стали для нього невідворотними. Михайла звинуватили у “шпигунстві” на підставі того, що математик публікувався українською, французькою та німецькою мовами. На початку 1938 року його заарештували, а згодом засудили до 20 років ув’язнення та 5 років заслання.
Михайло працював у каторжних умовах на золотих копальнях, а згодом його визнали непридатним для фізичної праці й направили у “інвалідне містечко” ГУЛАГу, де вчений і помер у 1942 році. Зараз одна з вулиць Луцька має його ім’я.
Олександр Богачук (1933–1994)
Український поет і громадський діяч народився в селі Сокіл на Волині. Коли війна, яка припала на його дитинство, закінчилася, Олександр закінчив Луцьку школу та вступив до педагогічного інституту імені Лесі Українки. В інституті брав активну участь у літературному житті, а у 1958 вийшла перша поетична збірка “Незабутнє”. Після випуску кілька років працював у районній газеті. У 1969 році волинянин став членом Спілки письменників та продовжив видаватися.
Життя поета припало на сприятливіші політичні часи, тож у 1984 році за заслуги в розвитку української радянської літератури Олександра нагородили почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР. Згодом волинянин разом із дружиною із Луцька переїхав у Рівне, де очолив новостворену письменницьку організацію.
Олександр Богачук залишався вірним своїй творчості й вважав письменництво своїм покликанням. Поет помер 1994 року у Луцьку, залишивши по собі літературну спадщину.
“Прощай, Волинь, мій рідний краю,
Душі священне джерело…
Не винен ти, що покидаю
Своє коріння і стебло”
Олександр Валента (1944-1997)
Народився художник на Волині, у селі Чорніїв. Після закінчення школи у 1961 році переїхав до Луцька, де й влаштувався працювати на авіазавод, а потім працював маляром. Спершу він був самоуком, а тоді у 17 років почав відвідувати Луцьку дитячу художню школу і по закінченню став брати участь у художніх виставках.
На першій виставці у 1971 році було представлено 60 робіт, які митець створив протягом 1965-1971 років. З 1974 року основним місцем роботи Олександра стали Волинські художньо-виробничі майстерні. Він працював у різних стилях: у стилі імпресіоністів (пуантилізм), де зображав пейзажі нічного Луцька, то у примітивізмі, зрідка писав портрети.
Однак Олександр Валента трагічно загинув 1997 року у новій майстерні, обставини не були з’ясовані.
Іван Корсак (1946–2017)
Український письменник і журналіст, народився у селі Заболоття, що на Волині. Маючи агрономічну освіту, у 1966 році почав працювати кореспондентом у ратнівській районній газеті, де писав на тему сільського господарства. А вже у 1973 вступив на відділення журналістики й паралельно співпрацював з українським телебаченням та радіо.
У часи Перебудови виступав за демократизацію преси, а газета “Радянське життя” стала органом Народного Руху. У 1990 році Корсак став редактором газети Луцької міської ради “Народна трибуна”
Окрім журналістського шляху слідував і письменницьким, кількість літературних доробків налічує понад двадцять книг. Писав переважно на історичну тематику. Його романи досліджують українську минувщину та підіймають важливі теми національної самосвідомості, а також багато його творів присвячені видатним постатям України. Твори Івана Корсака перекладено литовською, польською, англійською та турецькою мовами. Корсак зробив значний внесок у літературне життя Луцька та Волині.
Письменник помер у 2017 році. Щоб вшанувати пам’ять Івана Корсака, видавництво “Ярославів Вал” заснувало Літературну премію, що присуджується за твори про історію України.
Олександра МАЛИШЕВА
Ілюстрація Ольги ДАНИЛЮК.