На березі о.Чорне, що в Шацькому р-ні, з’явився досить незвичний об’єкт – штучна нора для випробовування мисливських собак.
На ній уже відбувся чемпіонат Західного регіону України з роботи норових собак по лисиці та борсуку у штучній норі. Про початок його сповістили мисливські валторни в руках майбутніх лісівників, а нині – студентів Шацького лісового коледжу, які теж брали участь у непересічному дійстві. І це не дивно, адже долучення молоді до прадавньої культури ловецтва, відродження давніх мисливських традицій – серед завдань цього навчального закладу.
Проведення змагань стало можливим завдяки ентузіазму палкого любителя норових собак Ігоря Жмурка. Саме його стараннями неподалік о. Чорне, що на околиці смт Шацьк, збудована П-подібна штучна випробувальна нора для притравки та оцінки робочих якостей маленьких, але відважних помічників мисливців. Вона відповідає практично усім вимогам, що ставляться до таких споруд у Західній Європі. І, за визнанням експертів, нині – одна з кращих в Україні.
Вітаючи учасників змагань із відкриттям незвичного дійства, голова Шацької райдержадміністрації Володимир Найда зазначив, що в останні роки в національному природному парку зроблено дуже багато для того, щоб його гості почувалися тут затишно. Успішно розвиваються зелений туризм, сфера обслуговування гостей, яких щосезону тут буває до ста тисяч. При цьому українська держава усе активніше допомагає будувати дороги, систему централізованого водовідведення. Усе успішніше заробляє собі кошти на життя у сфері обслуговування і місцеве населення. Тому гостям тут завжди раді. І любителі полювання із норовими собаками – не виняток!
– Хтось любить рибалити, хтось – «забивати «козла» біля власного дому, хтось – залицятися до жінок… – пожартував, інструктуючи учасників, один із суддів. – А ми з вами – любимо мандрувати з рушницею, полювати на лисиць. Тому треба мати надійних чотириногих помічників. Саме для правильної оцінки їхніх робочих якостей та залучення кращих із кращих до селекційної роботи і проводяться ці змагання.
А потім нормайстер Роман Пашинський разом із помічником відкрив над одним із «котлів» дерев’яну накривку і запустив у штучну нору першого лиса.
Коли я побачив його вишкірені двосантиметрові ікла, мимоволі на пам’ять прийшов випадок із моїм Раксом – гладкошерстою таксою. Вихований десь на київських диванах, він у трирічному віці потрапив до мене. Голос крові, що враз прокинувся у нього біля лисячої нори, змусив його поноритися і почати обгавкувати руду хижачку. На поверхні тим часом до нори прийшла ще одна лисиця, і я її підранив. Ракс вискочив на постріл, кинувся до неї. Але та вп’яла йому в носа свої ікла і до кінця життя змусила боятися їх – на «контакт» із лисицями пес уже не йшов…
Зовсім інший стиль роботи продемонстрував перший же запущений ягдтер’єр. Він стрімголов кинувся до лисиці і вчепився в неї.
– Хватка!
Судді швидко відкривають кришку-накривку, дають у пащу лисиці закусити спеціального дерев’яного клинчика з м’якого дерева і забирають пса. Лисицю відносять відпочивати у спеціальній переносній клітці. А на запущену взамін неї за командою судді вже пускають іншого собаку.
Його робота розцінюється у спеціальній таблиці. У ній передбачені оцінки за основні робочі якості норового собаки. Серед них – злість собаки – переважно агресивна – атакуюча робота з кидками, укусами, короткими хватками, мертвими хватками. А ще – в’язкість – наполегливість, безперервність, активність протягом усієї роботи. Розцінюється і голос – він має бути сильним, чутним, характерним для породи.
Отримані оцінки відразу ж для публічного огляду виставляються і на спеціальному стенді, де власник кожної із 36 заявлених на змагання собак може ознайомитися з ними.
– Пізніше ми перевіримо і теж оцінимо у балах слухняність усіх собак. За максимальною сумою набраних балів будуть визначені кращі із кращих. Вони й будуть рекомендовані як найперспективніші плідники. Таким чином проводитиметься позитивна селекція породи, – пояснює численним глядачам хід дійства головний суддя змагань Віктор Мельниченко. – Красиве полювання на лисицю із добре навченими собаками – це не тільки частина нашої багатовікової культури, а й активний відпочинок людей, якого нині так нам не вистачає. А ще – боротьба із розповсюдження смертельно небезпечної хвороби – сказу, живим резервуаром якого якраз і є популяція червоної лисиці. Саме з допомогою норових собак переважно добуваються ці хижаки…
Непомітно злітає час. Ось і підсумки.
Попри активні атаки десятків собак, усі п’ять задіяних на чемпіонаті рудих куроїдок залишилися хоч і добряче пощипаними, але живими. Власники кращих із тих тер’єрів, хто їх обгавкував і атакував, отримали перехідні кубки, дипломи та цінні подарунки. Тепер вони – предмет їхньої гордості. До наступних змагань.
Винагороджені були і головні герої чемпіонату – маленькі безстрашні норові собаки. Більшість із них отримала потрійну порцію звичних ласк, цукерки, шоколадки. А вже вдома – і подвійну порцію особливо смачної їжі.
Втім вона для них не головне. Головне – аби господарі частіше брали із собою до лісу, а якщо сезон полювання закритий – то хоча б у Шацьк, де почала діяти штучна нора… Саме на ній, до речі, цієї осені мають пройти дні німецького ягдтер’єра в Україні.
Валерій СТЕПАНОВИЧ.
Фото автора.