Чи
обіцяють нещодавно відкриті архіви радянських спецслужб потенціал для наукових
відкриттів? Яких тем вони можуть стосуватися? Про це в інтерв’ю «Цензор.нет»
розповів директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій
Когут.
Журналістка Ольга Скороход детально поспілкувалася з
фахівцем, у результаті чого стали відомими сенсаційні для волинян епізоди
діяльності Української Повстанської Армії. Зокрема, про мінімум двох литовців,
які разом із українцями на Ковельщині та в сусідніх теренах воювали
з0020ервоними окупантами.
Серед інших документів репресивних органів СССР (Ф.
5. Оп. 1. Спр. 68234. Арк. 109-111) зберігається і матеріал про славних
представників Балтії, які на Волині долучилися до лав УПА.
«… В Архіві зберігається значна кількість архівних
справ про учасників антирадянського підпілля. Серед них, наприклад, є й справи
литовців, які у 1944 р. перейшли на бік УПА: Обвинувальний висновок стосовно 6
учасників УПА, які діяли на території Ковельського району Волинської області.
Серед них двоє литовців: Болеус Амбультес (псевдонім «Мусоліні») та Вітавс
Швабас («Цига»), які у січні 1944 р. долучилися до УПА та несли охоронну службу
при сотні Тихона Зінчука («Кубіка»), – повідомив Андрій Когут.
Фабула справи обґрунтовано наводить на версію, що
Болеус Амбультес та Вітавс Швабас у 1944 р. були мобілізовані в РККА, звідки
дезертирували. Тим паче, що на Волині в цей час випадки самовільного залишення
військової служби внаслідок пропаганди та агітації відділів ОУН та УПА серед
червоноармійців були масовими.
Утім, цілком імовірно, що «Мусоліні» та «Цига»
потрапили на наші терени за іншим збігом обставин, а після служби в УПА потрапили
в руки радянських репресивних органів.
Яка їхня доля? Чи повернулися живими в рідну Литву?
Чи збереглися в цій дружній до України державі їхні родичі?
Відповіді на ці та інші запитання редакція очікує
дізнатися після отримання відповіді від Галузевого державного архіву Служби
безпеки України, куди скеровано офіційний запит.
Щодо командира відділу УПА Тихона Зінчука («Кубіка»)
– загадок не менше. Відомо, що 1909 р. він народився в с. Несухоїже (нині Воля)
на Ковельщині. У 1942-1943 рр. був комендантом поліції в рідному селі, потім із
підлеглими пішов в УПА. З весни 1943 р. очолює сотню загону «Озеро»
(Ковельщина), влітку того ж року і до початку 1944 р. – командир одного з
куренів загону Військової округи «Турів».
Прославився боями з нацистськими окупантами: 7-9
вересня 1943 р. «Кубік» та його підрозділ розбили німецький підрозділ біля с.
Радовичі на Турійщині. Восени того ж року Тихін Зінчук був поранений у боях з
радянськими партизанами, після одужання в госпіталі УПА навчався у старшинській
школі українських повстанців. Тож у серпні 1944 р. був призначений командиром
організованої ним же ж «4-ї бригади
«Соборна Україна»», Військової округи «Завихост».
Згідно з Постановою Української Головної Визвольної
Ради від 16 жовтня 1948 р. і Наказом Головного військового штабу УПА від 23
жовтня 1948 р. сотник УПА Тихон Зінчук нагороджений Срібним хрестом бойової
заслуги УПА 1 класу. 1 грудня 2017 р. від імені Координаційної ради з
вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Луцьку бойову нагороду
під № 020 вручено Миколі Котіку, племіннику «Кубіка».
Таким чином, у жовтні 1948 р. командування УПА не
могло вручити хрест заслуги Тихонові Зінчуку особисто з вагомих причин. Яких?
Загинув? Пропав безвісти? Чи вцілів і перейшов у глибоке підпілля? Бо є
непідтверджена інформація, що «Кубік» поліг у нерівному бою з
військово-чекістською групою в квітні 1946 р., але один із колишніх учасників
УПА пригадував, що бачив Тихона Зінчука цілим та неушкодженим у м. Ковелі аж у
1956 р…
В усякому випадку, згадка про цей загін директора
Галузевого державного архіву СБУ Андрія Когута та доля його учасників Болеуса
Амбультеса («Мусоліні») та Вітавса Швабаса («Цига») допоможуть спробувати
відносити ще одну сторінку міжнародної боротьби в лавах УПА і проти
нацистських, і проти більшовицьких окупантів у період Другої світової війни та
після її офіційного завершення.
Сергій
ШРАМЧУК.
На
фото з відкритих джерел: Срібний хрест бойової заслуги 1 класу, яким був нагороджений командир литовців «Кубік».