Не стільки
Державний бюджет на 2014 р., як низка інших законів, із голосу, без обговорення
та ще й завдяки «лічильній комісії», яку невідомо за чиїм дорученням очолив
екс-учасник «канівської четвірки» Володимир Олійник, викликали чергове обурення
значної частини українського суспільства. У Луцьку ініціативу перехопили окремі
представники опозиційних сил.
Тому 18 січня ц. р. вони
організували в обласному центрі «революцію на колесах». Тобто з допомогою
транспортних засобів, прикрашених державними прапорами, символікою УПА,
Євросоюзу, а також окремих політичних партій, вони почергово їздили до місць
проживання тих чи інших посадових осіб.
Як повідомив із
допомогою гучномовця депутат облради Ігор Гузь (його в грудні минулого року
притягували до відповідальності за пікетування приміщення, де розташовано
облраду та облдержадміністрацію), і в процесі пересування, і під час відвідин
жодним чином не можна порушувати чинного законодавства. А щоб у міліціонерів,
які пильно стежили за початком акції біля входу в Будинок культури м. Луцька,
не виникло ніяких підозр, то автопробіг офіційно назвали колядуванням. Хоча
всім було зрозуміло, що насправді ховається за цим «фіговим листком»
демократії…
Першою точкою
маршруту знову став будинок, де проживає голова облдержадміністрації Борис
Клімчук. Керівник виконавчої влади нашого краю, до речі, цієї передобідньої
пори перебував на роботі, але вчасно приїхав до свого обійстя, щоб зустріти
неочікуваних гостей. Заспівавши разом із кількома десятками присутніх колядки та вислухавши три пропозиції
візитерів, Борис Петрович подякував усім за увагу і, зауваживши, що події в
Україні тривожать його серце та примушують замислитися, повернувся додому.
«Хочу ще раз
подякувати своїм «щедрувальникам». До речі, це колядники були чи щедрувальники?
Переплутали все. Дуже ввічливо лояльно себе поводили, гарно. Я, наприклад, попросив Ігоря Гузя в мегафон
не кричати, то він і опустив гучномовця… Взагалі, біля моєї хати небагато людей
було. Більше журналістів й тих, хто мене охороняв чи пробував це зробити… Та
не треба мене охороняти! Це наші люди, волиняни. Для Клімчука нема «наших» і
«німців». І ніколи не буде! 45 «із хвостиком» мільйонів українців – теж такі, які є. Але які завжди повинні мати
шанс», – згодом поділився враженнями Борис Клімчук.
Мабуть, із метою
конспірації, кожна наступна адреса візитів «колядників» ( чи «щедрувальників»?)
оголошувалася тільки після завершення піснеспівів та виступів у попередній
точці. Тому доволі неочікувано Автомайдан побував біля дверей багатоповерхівок,
де живуть у Луцьку прибулі з-за меж Волині прокурор області Андрій Парака та
начальник УМВСУ в області Олександр Терещук. Відвідали й оселю в м. Рожище, де
мешкає голова облради Володимир Войтович, що стало для місцевого населення, не
«розбалуваного» подібними шоу, справжнім видовищем.
На відміну від Бориса
Клімчука, ніхто з високопосадовців із візитерами не поспілкувався, тому на їхні
двері наклеїли різноманітні заклики.
У заході, крім
молодіжних активістів, узяли також участь кілька депутатів обласної та Луцької
міської рад. Координував його роботу заступник голови облорганізації
«Батьківщини» Ігор Гузь, хоча керівника цієї партії, секретаря Луцької
міськради Григорія Пустовіта серед автомайданівців не було. У всіх точках маршруту
був і голова фракції «Свободи» в облраді, помічник-консультант одного з
нардепів-свободівців Олександр Пирожик. На початку дійства на Театральному
майдані було помічено й екс-голову облдержадміністрації, нинішнього
представника Юрія Луценка на Волині Володимира Бондаря та представника партії
УДАР Ігоря Алексеєва. Проте обидва не стали конкурувати з Ігорем Гузем та
Олександром Пирожиком за пальму першості в «революції на колесах» із присмаком
колядування, тому біля осель голів, генерала та прокурора не виступали.
А наступного дня
події, інспіровані Києвом, знайшли продовження на Театральному майдані. Люди
вийшли з протестом щодо антиконституційних, на їхній погляд, законів, ухвалених
16 січня парламентською більшістю і кількома позафракційними нардепами від
Волині. Ще один парламентар – керівник волинської «Свободи» Анатолій Вітів –
згадав так званих «незалежних» мажоритарників поіменно та затаврував ганьбою, а
дивну участь опозиційних політиків у резонансних подіях під час ухвалення
законопроектів пояснив просто: були в парламенті, «дабы дурь каждого видна
была»…
Григорій Пустовіт,
який не брав участі в акції автомайданівців, перед присутніми на майдані таки
виступив, удавшись до історичного екскурсу щодо єдності українського народу і
навіть звинувативши ворогів у тому, що це вони розкололи 2005-го команду «Нашої
України» та «Батьківщини».
А от заступник голови
облорганізації УДАРу Ігор Алексеєв був лаконічним: усе вирішується в Києві,
тому не треба витрачати часу на луцькі мітинги, а творити історію в столиці.
Те, що сталося
ввечері 19 січня на київській вул. Грушевського, тривало всю ніч і продовжилося
наступними днями, вкотре засвідчило: ніхто в цій країні нічого не вирішить без
компромісу, досягнутого за столом переговорів. А от що не одна волинська матір
заплакала, коли переживала за свого сина в Києві (чи то в лавах учасників акції
протесту, чи в формі бійців Внутрішніх військ), то це сумнівів також не
викликає…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора:
початок Автомайдану в Луцьку; акція протесту на Театральному майдані – сотні
слухачів, із десяток ораторів, а також жінки, які демонструють зневагу до
недолугих законів.