Депутат від ВО «Свобода»
Віктор Ящук замінив у міській раді однопартійця Олега Чернецького, котрий із
депутатського крісла у Луцьку пересів у столичне. В біографіях обох сказано:
підприємець. В усьому іншому – доволі відмінні особистості.
– Ви – порівняно недавно
у Луцькій міськраді. Розкажіть, будь ласка, про себе.
– Народився в Луцьку. Мій рідний мікрорайон – 33-й. Із
дитинства знайомий з тими проблемами, якими живе моє місто. Навчався в
індустріальному інституті, працював на автозаводі, інших підприємствах, вирішив
започаткувати власну справу.
– Ви – підприємець.
А якщо конкретніше?
– Мені ближче природа. Займаюся переробкою деревини. Це –
виробництво. Але відразу кажу: то – не пилорама. Я людина практична, люблю щось
створювати, будувати. Тож займаюся також зведенням котеджів у Луцьку й околицях.
До речі, жити в них набагато комфортніше, ніж у багатоквартирних будинках. Вважаю
себе представником середнього класу, який у цивілізованих суспільствах якраз і
годує державу. Тож коли одне з інтернет-видань запросило в мене декларацію –
без проблем її надав.
– І що ви там
задекларували?
– Сплю спокійно. Завжди був, є і буду чесною людиною.
– Як прийшли до
«Свободи»?
– За переконаннями. Від початків створення цієї
політичної сили був її прихильником. З 2008 року поповнив лави «Свободи».
Завжди шукав для себе ідеологічну партію, яка спроможна на чин, на впровадження
ідеї українського націоналізму. І саме у «Свободі», в тій команді, яка сьогодні
згуртувалася в Луцьку і на Волині, її знайшов.
– Звістка про те,
що йдете у міську раду, вас потішила чи не особливо?
– Мандат – це перш за все відповідальність. Для мене депутатська
робота не стала несподіванкою, адже до обрання був помічником депутата обласної
ради, нині першого заступника голови Волинської обласної ради Олександра
Пирожика. Відповідно – виконував певні обов’язки, зокрема по депутатській
лінії. Тож не радів, швидше – розумів, що на мене лягає більше обов’язків.
Робота – громадська, люди звертаються за допомогою і надіються на тебе. Аби щось
вирішити, треба докласти чимало сил і часу. Тим більше, що чиновники, як
правило, відфутболюють, пишуть відписки на запити.
– Невже депутату
так само важко отримати відповідь, як і журналісту?
– Найчастіше вирішення питань по суті чиновники перекидають
один на одного, кажуть: то не наші клопоти, нема грошей на вирішення цих питань
– причин можна знайти більше, ніж достатньо. Система влади, на жаль, у нас так
і не змінилася. Вона й не зміниться, допоки у владі будуть колишні комуністи й
комсомольці.
– Вам не здається,
що у нас аж надто багато управлінь, департаментів, підуправлінь, відомств,
підвідомств?
– Резонне запитання. Просто, розумієте, як виходить: є
управління, воно нібито працює. Приходили інші – і казали: «паперєднікі» працювали
неправильно, їх треба контролювати. А потім на тих, хто контролює, знаходилися
інші контролюючі. А потрібно так змінити систему влади, щоб рішення приймали не
чиновники, які змінюють «паперєдніків», а громада, прості люди. А вони завжди
влучно скажуть, що в тій владі не так.
– То нам дуже
потрібна децентралізація?
– Це очевидно. І не лише обличчя у владі змінювати, щоб
на чолі виконавчої влади стояла людина, яку обирають, і вже громада
диктуватиме, кого на які посади призначати – через громадські слухання,
обговорення, з урахуванням думки представників громади.
– З чим люди йдуть
до вас? Чим допомогли вже?
– Як правило, до депутатів міської ради люди звертаються
з практичними запитаннями. Для прикладу, нині на вулицях надто рано темніє, тож
на неосвітлених переходах, особливо на околицях міста, пішоходів практично не
видно. На мою думку, перед такими переходами потрібна спеціальна табличка, яка
би відбивала світло. Я написав відповідне звернення в міське управління ЖКГ.
Мені відповідають, що на це треба дозвіл ДАІ. Пишу в ДАІ. Ті кажуть, що не
треба їхній дозвіл. Я – знову в управління. Лише тоді почув, що на таке нема
грошей. Але якщо є конкретне звернення мешканців конкретної вулиці, то на це
треба реагувати. І в бюджет наступного року ці гроші необхідно закладати, це ж
не байкоподібні суми.
Є і більш втішні реагування. Пам’ятаєте, у центральному
міському парку поблизу «Бригантини» грав «блатняк» за спиною у дітей, які
бавилися на дитячих атракціонах. Я їхав велосипедом – і був просто шокований
«картинкою», коли малі діти розважаються, а поруч розпивають спиртні напої.
Горланить пісня «Наколка, наколочка…», а недолугий співак зриває із себе
сорочку. Я зняв все це на відео. Підготував звернення до міського голови – стали
розбиратися. Зрештою, ситуацію вирішили, тож більше подібних неподобств у
парку, сподіваюся, не буде.
Є й глобальніші питання, я би сказав, світоглядні. Для
багатьох неділя – вихідний день – зайнятий відвідинами не храмів, а «базарів».
Треба, аби в недільний день люди не туди йшли. Маємо зробити неділю вільною від
«базарів».
– Таку пропозицію
вже висловлювали представники Волинської ради церков, її підтримав голова
облдержадміністрації Володимир Гунчик. Поки ж – віз на місці. Може, спробувати
на рівні міста?
– Звісно, треба щось змінювати. З часом люди звикли би до
того, що «базару» в неділю нема, і по-іншому планували би свій вихідний. Адже у
всіх небайдужих до духовності людей недільний день – для Бога.
Складна ситуація з так званим «старим» ринком поблизу
Луцького замку. Це – страхіття в історичній частині Луцька, і з цим не можна більше
миритися. Там треба все інакше організувати. Щоби м’ясом та молоком не в таких
умовах торгували…
– Із 1 січня діятиме
постанова уряду про заборону такої торгівлі – це стане незаконно. Вам відомо
про таке? От і перестануть люди торгувати молочними виробами домашнього
виробництва та «свіжиною». І це, як на мене, жахливо.
– Наш уряд творить «чудеса». Щоправда, на добру фею він
нині мало схожий… Схоже на те, що всі проблеми в державі уряд намагається
вирішити за рахунок простих українців. Економити збирається за рахунок малого
бізнесу, пенсіонерів, студентів. Замість того, щоб потрусити кишені олігархів.
– За час, коли ви у
«Свободі», вона – така ж, як була, чи вже інша?
– Нас значно побільшало, а більше людей – більше думок, з
якими необхідно рахуватися. Проте принципи не змінилися. Хіба наше гасло «Слава
Україні!», за яке колись нас обзивали бандерівцями і жорстко критикували, стали
вимовляти всі й на кожному кроці. Не надаючи цьому реального змісту. Мені так
видається, що плодами нашої праці скористалися інші. Але з іншого боку – це
природний процес розвитку нації і держави. Із часом люди розберуться. Втішає
те, що справдилися пророчі слова Степана Бандери, що колись один скаже «Слава
Україні!» – і мільйони відгукнуться «Героям слава!».
Світлана ДУМСЬКА.
Фото автора.