Якщо в Москві досі стоїть довжелезна черга у фараонівську усипальницю «вождя світового пролетаріату» Владіміра Лєніна, то в Луцьку щочетверга шикується не менша «колєйка» людей, які прагнуть купити хоч і вторинної свіжості, але якісні та доступні закордонні одяг і взуття.
Економічна криза, неадекватна діяльність влади та війна на Сході призвели до закономірного результату. Бадьорі звіти про «покращення життя» у гривневому еквіваленті розбиваються об граніт реалій співвідношення купівельної спроможності середньостатистичного волинянина та вартості товарів, послуг і цін на житлово-комунальні послуги. Народ фактично опинився за межею бідності, але попереду – якщо негайно і кардинально нічого не зміниться на краще! – переважна частина громадян очікує ще важчі часи.
Саме тому, відсвяткувавши новорічно-різдвяні свята, люди все відчайдушніше намагаються звести кінці з кінцями. І один із виходів – буквально на центральній магістралі Луцька: колись вул. Лєніна, а тепер – пр-ті Волі. Тільки на відміну від Москви – у нас немає забальзамованого тіла Владіміра Ільіча та помпезного мавзолею, який охороняє його тлінні останки від негативних впливів атмосферних явищ. Натомість уже другий рік поспіль тут успішно функціонує супермаркет вживаних одягу та взуття. Періодичні акції, коли все можна купити буквально на вагу, привертають увагу все більшої кількості босих і голих людей.
А оскільки кожного четверга тут викладають на прилавки та вивішують на стійки новий товар, то чи варто дивуватися, що за кілька годин до відкриття закладу торгівлі тут постійно лунає фраза: «Хто крайній?».
І дійсно: а хто крайній у тому, що відбувається?
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора: реальне свідчення «покращення» життя волинян у всіх сферах – черга в магазин секонд-хенду.