Кілька попередніх років чиновники від медицини до сьомого поту трудилися над медичною реформою: створювали госпітальні округи, кроїли-перекроювали штати, робили маленькі революції: десь на користь, десь не дуже… Здавалося, ось-ось ми будемо мати розгалужену мережу амбулаторій, туди потягнуться молоді сімейні лікарі, а там уже й районні лікарні спинатимуться помаленьку на ноги. Але життя натиснуло стоп-кран… То медицині реформа не потрібна? Чи реформі не потрібна медицина?
Недавно в управлінні охорони здоров’я облдержадміністрації відбулася відверта розмова – такий собі круглий стіл за участі представників різних лікарських середовищ (не тільки чиновників, а й медиків, що у круговерті лікарської справи й у безпосередньому контакті з пацієнтами – щодня). Про хабарі, зарплати лікарів та молодшого медичного персоналу (а це речі – взаємопов’язані), нові робочі місця і реформу. У профільному управлінні не зреклися амбітних планів. Говорили про все, що болить.
Волинь не була територією «офіційних експериментів» щодо впровадження новацій у медицині. Але хто б що не казав, попередній владі вдалося змінити чимало. Безумовно, як у кожній справі, в цій теж були і плюси, і мінуси. Та не вирішилося основне: пацієнти з Іваничівського р-ну, котрі хочуть лікуватися у Нововолинську, як платили благодійній внески за це, так і платять. Принцип «гроші ходять за людиною» досі на Волині не працює. Досі складно пояснити представникам Світового банку, проект якого буде впроваджуватися, очевидно, з 1 січня наступного року, чому на Волині аж ніяк не краще мати 2-3 потужні амбулаторії на якомусь окрузі аніж, для прикладу, 8… Складно, бо європейці ніяк не второпають, що якщо й амбулаторія у нас буде, то доріг хороших – катма. Та й у сільської жінки з волинського села далеко не завжди є чим і за що доїхати до медзакладу, якщо він далеко… Тому медична реформа так чи інакше має «танцювати» під наші реалії. А у те, що вона на Волині триватиме, нинішні керівники галузі … вірять!
«Від змін відступати не буду! – упевнено каже заступник начальника управління охорони здоров’я облдержадмиіністрацї Іван Грицюк (який на ту пору виконував обов’язки керівника відомства). – Бо всі ті позитивні справи, зроблені за два попередні роки, треба продовжувати. Незалежно від того, які ярлики ми їм пробуємо чіпляти. У медицині не має бути ярликів».
Наразі на Волині – 24,5 тис. медичних працівників. Лікарями область укомплектована на 83%. За останні роки «тримати» молоді кадри навчилися тільки на Маневиччині та Любомльщині, куди їх заманюють житлом завдяки ентузіазму місцевих керівників. В інші, образно кажучи, «куточки» випускники медичних вишів, батьки яких добряче потратилися на науку, прямувати не хочуть. Цього в управлінні не приховують. І власне, в першу чергу вирішити цю проблему сподіваються шляхом тієї ж реформи. Вже зрозуміло: тепер вона проходитиме в парі з адміністративно-територіальною.
«Ми давно вже намітили округи. Любомль-Шацьк уже, можна сказати, працює. Інший – Ковельський, Турійський, Старовижівський, Ратнівський райони з центром у Ковелі. Ясно, що треба об’єднувати так звані чорнобильські райони», – каже Іван Петрович.
Поки це тільки наміри. Але в управлінні наголошують: ця робота не терпить, щоб її відкладали на завтра. Особливо – кристалізація всіх пропозицій до Світового банку, який може виділити волинській медицині небачений раніше валютний транш за умови, коли наша влада та громадськість представлять такий проект, від якого відмовитися буде просто неможливо. А от із цим, на жаль, не все так гладко… Багато хто з чиновників місцевого рівня або взагалі не розуміє стратегічної важливості цієї теми, або просто не хоче за неї братися.
Усе ж головний здобуток зробленого перед цим – зміни первинного рівня. Основного постулату щодо необхідності розвитку інституту сімейних лікарів буде дотримуватися кожна влада, стверджують медики. Бо це європейська практика, відступити від якої означатиме – йти в Європу «задом наперед».
«За останні роки ми дещо зробили: готували сімейних лікарів і виховували в населення правильне ставлення до сімейного лікаря та до свого здоров’я», – резюмує Іван Грицюк.
Однак змінити «розклади» на мапі первинної медицини суттєво не вдалося: у нас досі є аж 776 ФАПів і тільки 210 амбулаторій. У намірах – на чотири наступні роки ввести в дію ще 85 лікарських амбулаторій. Плани ці – досі актуальні. Втілити їх сподіваються з допомогою 30 млн дол., що їх інвестує у Волинь Світовий банк. Область виграла відповідний грант. У вересні угоду зі Світовим банком мав би підписати Кабмін. А з 1 січня 2015-го (це попередньо) можна буде почати освоювати гроші. Їх, кажуть в управлінні, ділитимуть не на райони, а за напрямками роботи: це профілактика серцево-судинних захворювань через лікарські амбулаторії; створення кількох потужних (укрупнених) кардіовідділень в окремих ЦРЛ і розвиток кардіохірургії в діючих осередках – обласній та луцькій міській клінічних лікарнях.
Одним із основних завдань залишається необхідність впорядкувати ліжкофонд. Треба продовжувати долати народні стереотипи про лікувальний ефект від наявності у селі «больнички» на 5 ліжок.
«Чого гріха таїти, є ж у нас такі люди, які думають так: «Як не лягла в больничку, не получила 10 крапельниць, то й не лічилася…». Не завжди це правильно. І ми в цьому винні, бо не вміли людям розказати, що краще. Таких лікарень соціального типу у нас в області лишилося тільки 4, 9 реорганізували в лікарські амбулаторії з денними стаціонарами та транспортом», – запевняє пан Грицюк.
А лікар із Ківерців Дмитро Дремух завдання бачить і в іншому. Треба, каже він, аби максимум медичних працівників ішло трудитися в органи місцевого самоврядування. Завдяки потужному медичному лобі, можна буде «рухати справи» на різних рівнях. А то, каже Дмитро Сергійович, «стидота»: перерізаючи стрічку під час відкриття поліклініки у Ківерцях, представники влади обіцяли міщанам рентгенапарат (діючий уже «підстаркуватий», із 77-го, тому «мало що на ньому видно», якщо не припустити, що він уже сам став джерелом небезпеки), але так і пішли з посад, не виконавши обіцяного… А представники району у владі (приміром, тільки депутатів облради звідси – четверо!) в цій ситуації теж, як колись казали, виявилися осторонь процесу…
Ну, і про хабарництво в медицині. Яка зустріч із представниками галузі без цього обійдеться? Це все одно, що говорити про футбол і не посперечатися, чи правильно суддя призначив пенальті!..
Тут Іван Грицюк був відвертим: «Розумію: тільки кажеш про зарплату, як відразу можеш почути про хабарі. Я цей факт визнаю. Коли хтось за рахунок хабарів виживає – то це не норма, не закон, це – непорядок. Але й не будемо забувати про оцих півтори тисячі…»
Доповнити Івана Петровича можна так: якщо хтось отримує 1500 грн зарплати на місяць, то можна припустити, що не відмовляється від «чайових». Але потім ці ж гривні підуть на «презент», наприклад, для вчительки чи автослюсаря… Такий ось «кругообіг» коробки цукерок у волинській (і не тільки) природі…
Тож поки реформи у медицині «взяли паузу», а міністерські чиновники звіряють плани, «люди в білих халатах» – у роздумах про мир та спокій, про гідні умови та достойні заробітки. А 30-м чоловікам із медичної ланки Волині, які нині мобілізовані в зону АТО, не до роздумів: щосекунди вони, ризикуючи власним життям, рятують життя пораненим бійцям…
Що ж, мимоволі сказана у Луцьку Віктором Януковичем фраза про 4 тис. зарплати для лікаря тоді викликала здивування, а тепер – тільки усмішку. А слова з інавгураційної промови нинішнього глави держави – «Ми нічого не змінимо в цій державі, як не змінимося самі!» – наразі вселяють надію.
Тільки ж реформою в медицині мають займатися всі: і ті, хто лікується, і ті, хто лікує, і ті, хто ще досі жодного разу в лікарні не був, але потрапити може кожної миті. От тоді й буде результат!
Олена ЛІВІЦЬКА.