Сьогодні
в Україні за яке виробництво чи оплату за комунальні послуги не візьмися, все
одно вийдеш на російський газ. Його щорічне здорожчання перетворило нас на
заручників. А ті підприємства, які працювали виключно на блакитному паливі,
взагалі опинилися на грані краху. І звільнення від російського зашморгу тільки
в одному – відмовлятися від газу, замінювати його місцевим паливом. В основному
– із сировини, що відновлюється. Звичайно ж, не варто забувати й про
енергоощадливість, на чому повсякчас наголошує глава держави.
На ПП
«Європацукор» проблема газової залежності постала особливо гостро. Адже
підприємство є найбільшим в Іваничівському р-ні споживачем газу. Одна доба
роботи заводу – це 500-600 тис. грн на одне тільки блакитне паливо. А в місяць
«Європацукор» потребує 4 млн кубометрів газу!
– Спершу блакитне паливо було для нас благом.
Адже будучи першим цукроварним підприємством на Волині, ми вчасно відмовилися
від мазуту й таки лишилися на бізнес-ринку. Проте сьогодення знову вимагає
змін. І тепер, аби здешевити виробництво, а відтак і продукцію, газ маємо
замінити на паливо вітчизняне: котре би було дешевшим і надходило
безперербійно, – зізнається директор ПП «Європацукор» Ярослав Кауза.
Через
газову залежність і низьку ціну цукру підприємство й так уже звітує про збитки.
Хоча, на відміну від своїх волинських колег, іще не згортає роботи.
– Наш
завод переробив 250 тисяч тонн цукрового буряку, що звозився не лише з Волині,
а й із Рівненщини та Львівщини. Ми виготовили 30 тисяч тонн цукру, а крім того – меляса та жом. Одначе за
один лише минулий рік збитків отримали на 20 мільйонів гривень, – не став
приховувати директор підприємства.
Аналогічна
ситуація – з іншими цукровими заводами. А позаяк ціна солодкого кореню була 4-5
грн за кг (при рентабельній вартості 7-8 грн), то чимало виробників вирішили
«взяти паузу». І подібне рішення відбилося на долі не тільки самих заводів, а й
кожного працівника.
– У сезон
цукроваріння в нас задіяно близько п’ятисот робітників, в міжсезоння – двісті,
– констатує Ярослав Кауза. – Сюди приплюсуйте аграріїв, котрі вирощують
солодкий корінь, врахуйте податки, котрими наповнюється районний бюджет,
додайте споживачів, які згодом шукатимуть якісну продукцію. От і виходить, що тимчасові труднощі ПП
«Європацукор» – це проблеми сотень тисяч людей.
Аби
вийти зі скрутного становища й таки продовжувати працювати (адже на Волині
лишилося всього два повноцінно діючих цукрових заводи), підприємство поставило
перед собою декілька завдань. Зокрема – запланувало поліпшити технологію
виробництва цукру, оновити вже наявне обладнання та перейти на тверде паливо.
– Відмовлятися
від газу почнемо із жомосушки, яку використовуємо також для сушіння кукурудзи,
– продовжив Ярослав Антонович. – Адже, приміром, за минулий рік ми потратили
мільйон 250 тисяч гривень тільки на те, аби висушити 20 тисяч тонн кукурудзи.
Вартість
названого проекту (з будівельною частиною) – 1,5 млн грн. Якщо з його реалізацією
вдасться зекономити бодай 50% того, що мало би сплатитися при використанні газу,
на заводі думатимуть про повне переведення виробництва на тверде паливо. І тут
уже термін реалізації коливатиметься в межах 5-6 років.
– Як
альтернативу газу розглядаємо і торф, і вугілля, і деревинні відходи – все, що
горить та може дрібнитися до дисперсної величини, – каже директор. – Шкода
тільки, що волинське вугілля для цього не підходить, оскільки має велику
зольність. Тож, за потреби, будемо звертатися до шахтарів Червонограда, що у
Львівській області.
На
енергоощадний проект іваничівські цукровари покладають неабияку надію. Та й не
лише вони. Бо рентабельна робота ПП «Європацукор» – це потреба всього району.
– В
необхідності відмовлятися від газу або переходити на економне його використання
ми вже давно переконалися, – зазначає голова Іваничівської райдержадміністрації
Лідія Томашевська. – Наша центральна районна лікарня ще раз це підтвердила.
Оскільки енергоощадні технології на цьому об’єкті (зокрема – введення в експлуатацію
нової котельні) дали можливість лише нинішнього року зекономити 460 тисяч
гривень! Причому ці гроші лишаються в районі й будуть знову-таки спрямовані на
енергозберігаючі заходи.
Крупні ж
агрофомування Волині пішли ще далі. ТзОВ «П’ятидні», маючи немалі посіви
кукурудзи, думає, чи не пустити солому цієї культури на виробництво альтернативного
виду палива?
– Дотепер
відходи з кукурудзи ми спрямовували на виготовлення органіки. Проте все частіше
озвучуємо намір побудувати завод із переробки соломи, яку потім можна було би
використовувати у твердопаливних котлах, – поділився планами керуючий відділком
ТзОВ «П’ятидні» в Іваничівському р-ні Петро Марчук.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.
Мовою
фактів
«Ми
повинні зробити прорив у вирішенні наших енергетичних проблем», – таку
стратегічну ціль перед державою поставив Президент України Віктор Янукович.
Саме
тому для забезпечення енергетичної незалежності країни затверджено Енергетичну
стратегію України до 2030 року, яка передбачає зниження імпорту первинних
енергоресурсів більш ніж на 40%. Цього планується досягти за рахунок
енергозбереження, зменшення більш ніж на 30% споживання природного газу і
використання поновлюваних джерел енергії. Цей стратегічний документ доповнює
Державна програма енергоефективності та енергозбереження на 2010-2015 рр.
Для
Волині з її великими запасами торфу, деревини, кам’яного вугілля використання
природного газу для опалення є розкішшю. Тому з ініціативи голови облдержадміністрації
Бориса Клімчука запрацювала Регіональна програма модернізації теплоенергетики
Волинської області. Її стратегічне
завдання – перейти із використання газу на твердопаливні матеріали. Для цього є
всі передумови.
Загалом
Волинь займає 6 місце в Україні щодо енергоефективності: на 13,8% краще
середньої енергооцінки в державі.