У цій історії прізвища підсудного, судді, поліцейських, адвокатів та інших учасників не головне. І не посади, які вони займають: одні у глибокому тилу, а старший солдат Роман – на передовій лінії фронту. Тут важливо розібратися, чи наше правосуддя не є вибірковим, коли одного за статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення без роздумів карають, а багатьох інших за важкі кримінальні злочини вирішують притягувати до відповідальності вже після завершення великої російсько-української війни?
На початку доби 15 жовтня 2023 року на околиці одного з невеликих волинських селищ, яке колись було райцентром, патрульні поліцейські зупинили цивільний автомобіль. Згодом ними був затриманий громадянин, який під час складання протоколу про адмінправопорушення не назвав свого місця роботи. Правоохоронці запідозрили, що водій перебував у нетверезому стані: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя, порушена риторика мовлення. Від проходження медичного огляду у встановленому порядку затриманий, який пред’явив паспорт громадянина України та посвідчення водія, відмовився.
Як написано в протоколі, від письмових пояснень та підпису в документі затриманий також відмовився. Свого підпису також ніде не поставив.
Того ж дня о 10 ранку його зобов’язали прибути в місцевий суд для розгляду справи по суті. Правоохоронці також додавали до матеріалів адмінсправи відеофіксацію події. Але чомусь не залучили жодного свідка.
Здавалося, все банально та просто. «Драгер» для виявлення наявності алкоголю в крові водія на місці події не застосовувався. В спеціалізований медичний заклад він не доставлявся. Патрульні визначили ймовірний стан нетверезості «за зовнішніми ознаками»…
Але з невідомих причин справа перебувала в суді без винесення рішення майже рік. А далі події почали розвиватися за нестандартним сценарієм. На початку березня ц. р. громадянин, на якого склали протокол, мобілізувався в Сили оборони та розпочав військову службу в одному з підрозділів Національної гвардії України. Зрозуміло, що старший солдат виконує завдання за призначенням у визначеному районі і взяти участь у судовому розгляді матеріалів справи з об’єктивних причин не може.
Крім цього, хто був у війську на передовій, той знає, що використання особовим складом транспортних засобів є не розкішшю, а нагальною потребою. Війна для солдатів показала: автомобіль дійсно не розкіш, а засіб для пересування! І щоб ним керувати законно, потрібні водійські права.
Тому його законний представник звернувся до служителя Феміди з клопотанням про зупинення провадження по справі, у якому було викладено наступні аргументи:
«Станом на даний час громадянин… у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти держави Україна здійснює захист територіальної цілісності та недоторканості нашої держави безпосередньо в зоні бойових дій, тому зв’язок із ним буває тільки декілька хвилин на день/тиждень.. Враховуючи, що підсудний не має змоги прибути в судове засідання через поважні причини, а саме – проходження військової служби в зоні бойових дій, але безпосередньо бажає брати участь в судовому засіданні, виникла необхідність звертатись із клопотанням про зупинення провадження у даній справі».
«Згідно з ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи».
«Нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Оскільки Кримінальний процесуальний кодекс України містить відповідні правові норми, тому при розгляді даного питання підлягає застосуванню аналогія закону. Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження щодо такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби. Аналогічна позиція викладена в постановах Харківського апеляційного суду у справах №№…».
Тому сторона захисту клопотала перед суддею: за відсутності підсудного., який проходить військову службу у зоні активного проведення бойових дій, справа не може бути розглянута, оскільки це порушує його право на захист, а тому провадження по справі слід зупинити на період проходження ним військової служби, або до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Суддя відмовив. Чомусь вирішив, що старший солдат цілком має можливість із окопів брати участь у розгляді справи «в режимі відеоконференції». Середнього віку служитель Феміди, мабуть, ніколи не був у зоні активного проведення бойових дій чи в українсько-білоруському прикордонні і не знає, що відкриті засоби зв’язку там застосовувати категорично заборонено… Тому, пославшись на ст. ст. 7 і 246 КУпАП, суддя від імені України переконаний: провадження не може бути зупиненим до моменту, коли громадянин буде демобілізований із військової служби.
А 3 жовтня, мало що не через рік після події, суддя приступив до практичного розгляду та ухвалення постанови про притягнення старшого солдата Нацгвардії до адмінвідповідальності. Служитель Феміди повважав, що його відсутність у залі суду, як і відсутність від нього письмової заяви про розгляд справи за його відсутності, не є перешкодою для рутинної роботи.
В суді, зі слів двох поліцейських, з’ясувалося, що 15 жовтня 2023 року, на початку дії комендантської години, на одній із вулиць селища вони вже зупиняли підозрілий «Мерседес». Обидва правоохоронці заявили, що за кермом автомобіля перебувала інша особа, а обвинувачений знаходився на передньому сидінні як пасажир, і саме теперішній підсудний їм пред’являв документи на автомобіль.
Можливо, патрульні самі порушили закон, бо відпустили водія та пасажирів під час дії комендантської години, щоб ті дісталися до одного з поближніх сіл, замість того, щоб притягнути до відповідальності?
На цей епізод, до речі, мали ю звернути увагу керівники Патрульної поліції Волині. На яких узагалі підставах двоє сержантів із власної ініціативи дозволили правопорушникам вимог режиму комендантської години безкарно залишити місце події? А в результаті, як не крути, такі дії правоохоронців і призвели до подальшого ланцюга правопорушень! Іншими словами, поліцейські своєчасно не покарали порушників, і в результаті стали ледь е співучасниками. Як мінімум…
А за якийсь час правоохоронці знову помітили цей самий «Мерседес», який їхав у зворотньому напрямку. Тому вирішили його зупинити. Досі не ясно, чому вони переконані, що саме нинішній старший солдат, а тоді цивільна особа, перебував за кермом автівки (хоча раніше був пасажиром!)? І що це саме він не зупинився на вимогу поліцейських, які закликали до цього водія гучномовцем та увімкнутими проблисковими маячками синього та червоного кольорів (чим той, хто перебував за кермом, додатково порушив вимоги 2.4 і 89 (б) Правил дорожнього руху, за що повинен додатково відповісти за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП)?
Відеоматеріали, які надали в суд патрульні, підтвердили факт переслідування нинішнього нацгвардійця за межами зупинки автотранспортного засобу та його затримання і допровадження назад на територію АЗС. Але сторона від поліції каже, що ніби саме він був за кермом тільки з тієї причини, що виходив через ліві передні двері транспортного засобу, а друга стверджує, що за кермом була інша особа, яку ніхто не затримував… Як засвідчив у суді один із сержантів, вони навіть і не намагалися виявити та затримати іншу особу, цілком імовірно, водія. Що іншу особу, яку ніхто не переслідував, не допитував і до суду як ключового свідка не запрошував, суддю теж не здивувало…
Тому віртуальний підсудний рік тому відмовився проходити медогляд на можливий стан сп’яніння, бо цілком законно просив у правоохоронців, щоб йому забезпечили право скористатися послугами адвоката, але в цьому йому відмовили. На яких підставах? Тим паче, що й документів у затриманого ніяких не вилучали! Ні на автомобіль, ні водійського посвідчення!
То хто ж був тієї ночі за кермом «Мерседеса», який утікав від поліцейської погоні? Запитання наразі без відповіді. І чому суд відмовився призупинити провадження до демобілізації військовослужбовця, аби він особисто зміг представити свідчення, також не зрозуміло.
І тут вигулькують сотні інших епізодів, коли судді задовольняють клопотання щодо зупинення розгляду справи до моменту, коли обвинувачені перебувають за мобілізацією на військовій службі.
Наприклад, навесні все Закарпаття потрясла гучна справа щодо групового згвалтування групою «мажорів» неповнолітньої односельчанки. Як не намагалися на етапі досудового слідства замести сліди, не вдалося. І ось нарешті матеріали на столі в чергового служителя Феміди. І?
Як пише «Українська правда. Життя», на засіданні 22 жовтня мали відбутися судові дебати, однак захист обвинувачених подав клопотання, в якому просить відкласти судовий розгляд на іншу дату. Прохання мотивують тим, що 21 жовтня двоє обвинувачених нібито були мобілізовані Обухівським РТЦК Київської області.
«На підтвердження цього захист надав ніким не завірені копії повісток Обухівського РТЦК про виклик обвинувачених. Для перевірки достовірності цих даних, суд направить запит до Обухівського РТЦК», – стверджують захисники потерпілої.
Мобілізація двох обвинувачених призведе до зупинення судового розгляду стосовно них до моменту їхньої демобілізації. Це негативно вплине на результат розгляду, вважають юристи».
Виходить, в одному випадку судді можуть призупиняюти розгляд навіть за тяжкими кримінальними правопорушеннями лише щодо бажаючих мобілізуватися, а в другому ухвалюють постанови про притягнення до відповідальності військовослужбовця, який на передовій, за значно дрібнішим правопорушенням КУпАП? Де логіка? Немає на це відповіді…
Зате цілком очевидно, що у випадку, коли все залишиться так, як є, то старшого солдата-нацгвардійця не лише покарають у судовому порядку за «стотридцятою» статтею (штраф мінімум 17 тис. грн та позбавлення права керування автотранспортними засобами щонайменше на 12 місяців). У дисциплінарному порядку цей військовослужбовець отримає мінімум сувору догану, що потягне за собою невиплату значної суми грошового забезпечення, в тому числі й «бойових». А ми ще віримо, ніби в Україні всі вердикти служителів Феміди мають бути і законними, і справедливими!
Хоча… Мабуть, таки настане той час, коли всі прізвища та посади доведеться відкрити. Щоб волиняни знали кожного в обличчя.
Роман УСТИМЧУК.
Ілюстративні фото з порталів «Вечірній Київ», «Події» і «Світязь».