Того дня саме принесли газети… У селах для багатьох людей – це ще й досі справжня подія. До друкованого слова тут горнуться серцем. От і Лідія Зварич із Заболоття, що на Ратнівщині, поклала добірку свіжої преси на стіл у веранді. А як випала вільна хвилинка – сіла читати. А тут – ми…
– Ой, такого не буває! – сплеснула руками жінка, забачивши гостей із редакції з подарунком (на початку року, передплативши «Волинську газету» на 2015-й і надіславши квитанцію на розіграш, вона виграла хороший приз – пароварку!). – Ви не повірите: я оце сиджу і читаю у газеті, що комусь подарунок ви підвезли просто на день народження. І подумала: «А у мене день народження вчора був, от якби мені сьогодні мою пароварку доставили». Аж чую – хтось іде..!
Напередодні Лідія Миронівна і справді відзначала іменини. І дуже мріяла отримати довгожданий дарунок від газети якраз до свята. Зрозуміло, що поки ми до хати Лідії Зварич не зайшли, то не знали й не відали, кому дісталася пароварка. Та, видно, в таку вже хвилину подумала Лідія Миронівна про сюрприз, що думка ця одразу ж збулася. Отака маленька містика. Та це не всі містичні натяки…
– Оце розказую своїй родичці, що пароварку виграла від газети. А вона каже: «Ну це ж треба: з усіх подарунків, які тільки могли бути, тобі кращого не придумаєш!» – емоційно розповідає жінка.
А все тому, що хоч енергії та щирості Лідії Зварич не бракує, та здоров’я вже підводить. Щоб не «дратувати» хвору печінку, вона давно відмовилася від свинини. Навіть удома тільки птицю тримає (ну ще й козу). Тепер же з пароваркою матиме змогу готувати собі здорову їжу. Тим паче, що куховарити і любить, і вміє.
– Коли працювала в Бресті, то на конкурс медсестер пироги з маком пекла такі, що кращих там не було, – каже Лідія Миронівна.
Просимо рецепт…
– А хіба я його знаю?! – сміється. – Я все – «на глаз». Мої дівчата не раз дивуються. Кажуть: «Мам, ну як так у тебе все виходить смачне, коли ти навіть не знаєш, скільки чого додаєш?». А – так.
У Лідії Зварич – три доньки та п’ятеро внуків. Кілька років тому лишилася без чоловіка. Той поїхав на роботу до столиці і загинув від ураження током. Так у Заболотті сама й живе відтоді. Майже весь вік відпрацювала санітаркою у тубдиспансері сусіднього Бреста (в прикордонному волинському селищі свого часу більшість людей у білоруському обласному центрі роботу мали). Вже 11 літ – заслужено відпочиває…
Втіхою на пенсії є діти, внуки. А за хобі – друковане слово. Лідія Зварич – віддана читачка і передплатниця волинської преси: «Тільки газети приходять – кидаю всю роботу й сідаю читати. Стараюся від людей не відставати. І «Волинська газета» мені подобається, бо пише все, як є. Про район. Про область. Про села… Нема в ній вигаданого. І я люблю все справедливе».
Зичимо здоров’я. Кажемо: «До зустрічі»… І даємо можливість Лідії Миронівні довести до пуття розпочаті справи. Того дня у неї було чимало клопоту: бабуся і мама чекала в гості доньку, зятя та двійко внуків із Бреста. Разом, запевнила, і випробують пароварку вже в ділі.
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: Лідія Зварич і її подарунок.