От уже якось так склалося, що «Волинська газета» частково взяла на себе роль свахи. Бо ж, спілкуючись із вами, наші любі читачі, дізнаємося про те, що турбує, тому відразу хочеться допомогти.
Про Івана Корця розповіли його колеги-жінки. Дуже вже вони переживають за нього і просили допомогти знайти йому наречену. Працюють усі разом у Любешівському поштовому віддаленні.
– Чоловік він хороший, і люди його поважають. Ще й роботящий, навіть сам торти пече. Приносив нам, вгощав. Ой, які смачні! Тільки сором’язливий трохи. Тож парубкує от стільки часу. Може, яка дівчина відгукнеться. Подивіться, високий, стрункий… Хочемо, щоб і він щасливий по-справжньому був, – щебетали жінки.
36-літній Іван – чи не єдиний листоноша тут чоловічої статі. Родом із с. Зарудчі, що на Любешівщині, живе разом із мамою-пенсіонеркою. Наймолодший серед п’ятьох у сім’ї. Батько помер, коли хлопець ще був маленьким. Тож знає ціну сільської праці.
…Треба таки підійти і розпитати самого Івана. Що він на ті розмови скаже? Може, то так – жінки пожартувати вирішили?
– Братова жінка пішла в декрет, і я на її місце прийшов. Так і залишився. Добре працювати в жіночому колективі, – сміється чоловік. – Бачте, як дбають про мене. У серпні уже буде 10 років, як тут працюю. Мала зарплата, правда, але в селі якось даємо раду. Господарку всю маємо, клопотів вистачає. Аби гірше не було. Ще й найстарший брат із дружиною та дітками з нами живе. А в мене ще от не склалося…
Іван ховає очі, похапцем збирається, навіть фото доводиться робити нашвидкуруч. Каже, треба працювати… «А не теревені правити», – подумки продовжую. Має ще чоловік водійські права, але такої роботи у селі для нього нема. Тож поки сідає на велосипед – і вперед, до людей.
…От вирішила – а чому справді не спробувати допомогти? Бо ж десь таки є його доля, його справжня половинка. Варто тільки роззирнутися навколо і довіритися серцю….
Наталія ГЛАВНІЧЕК.
Фото автора.