Придворна
дама імператриці жила у Четвертні, де й похована!
У сільському Свято-Преображенському
храмі в с. Четвертня Маневицького р-ну досі зберігаються дари від цариці
Катерини ІІ, які та надіслала прихожанам, розчулившись із нагоди смерті своєї подружки – княгині Барбари
Четвертинської.
Кам’яна
древня церква, що колись була монастирською, слугує усипальницею князів
Четвертинських. Але в її стінах досі є
унікальні речі, які, найімовірніше, подаровані самою Катериною ІІ! Мало того, в
історичних дослідженнях кінця 19 ст. є свідчення про те, що четвертнянському
храму (а тоді Четвертинському монастиреві)
імператриця віддячила за повернення до православ’я… своїми сукенками. Їх
вона, за однією і більш достовірною версією, передала в Четвертню із самісінької
Москви; за іншою – привезла сама, об’їжджаючи території Російської імперії, що
від унії повернулися до православної віри. З царських спідниць потім ніби
пошили церковні ризи.
Але
спідниці давно вже зносилися, бо й так були ношені царицею по балах та
світських заходах… А інші реліквії лишилися, як і дарчі написи, щоб згодом
через віки зробити Четвертню унікальним куточком Волині.
Історія
с. Четвертня – багата неймовірними фактами. Позаяк населений пункт ще з 14 ст
слугував родовим гніздом князів Четвертинських, його літопис позначений такими
цікавими подіями, що іноді й повірити в це складно.
Вважається,
що князі Четвертинські відіграли вагому роль у збереженні православної віри в
період насильного впровадження на цих
землях католицизму. Власне, йдеться про давній український княжий рід, що
походив від турово-пинських чи волинських (удільних) Рюриковичів. Рід цей
відомий із 14 ст. В кінці 17 – на початку 18 ст. Четвертинські на Волині були з
тих вельмож, які наперекір унії будували православні храми та монастирі,
підписували протести проти насильницького впровадження унії на Волині.
Отець Серафим є настоятелем Свято-Преображенської церкви і хранителем царських раритетів.
Ще
у 15 ст. тут звели чоловічий Преображенський монастир. Згодом село належало
князям Збаразьким. А вже на початку 16-го про Четвертню писали як про
чималеньке містечко. Ще через кілька десятків літ тут почав діяти жіночий монастир.
Тоді ж у містечку заснували одну з найдавніших друкарень Волині. До речі, досі
місцева річечка має назву Папірня, що безперечно є відголоском тих часів, коли
в Четвертні розвивалася видавнича справа. Мандрівні друкарі ієромонах Павло
Домжив Люткович Телиця та ієродиякон
Сильвестр 1625-го видали тут «Псалтир» із гербом Четвертинських на
звороті. Тут же побачив світ і «Часослов».
Від
тих часів дотепер лишилася в селі Свято-Преображенська церква, закладена
княгинею Анною Четвертинською, котра була дружиною Януша Збаразького. Будували
храм як фортифікаційну споруду. Кам’яниця й нині виглядає загрозливо. Має стіни
завтовшки майже 2 м, а віконниці у вигляді бійниць. Саме у підвалах церкви
похована княгиня Анна. Хоча кажуть, це лише третина її праху, бо заповідала
вона себе поховати у трьох храмах відразу!
Святиня у Четвертні належить до древніх пам’ яток і будувалася як фортифікаційна споруда – її вікна досі нагадують бійниці.
До
18 ст. монастир у Четвертні був оплотом католицизму. Відколи ж село повернулося
до володінь князів Четвертинських, він
став православним. Подейкують, російська імператриця Катерина ІІ дуже тим
тішилася, особисто відстежувала, як же навертаються у праведну віру західні
землі України, зокрема й Волині.
У
1782 р. в Четвертні з’явилася гонорова невістка. Марцелій Йозеф Четвертинський узяв
за дружину придворну даму Катерини ІІ (свою двоюрідну сестру!), вдову Якова
Римського-Корсакова, Барбару. Вона на ту пору мала трохи більше 30 літ. Услід
за чоловіком переїхала з Москви на Волинь, чимало часу проводила у родовому
маєтку на Вінничині в с. Антополь (де донині є палац, в якому совєти розмістили
психіатричний заклад) або у Четвертні.
Та
навіть після переїзду на Волинь Барбара не втратила зв’язків із Катериною ІІ.
Особливо шанувала православну обитель у Четвертні. У книзі «Волынь.
Історическія судьби Юго-Западнаго края» (С.-Петербург, 1888 р.) зазначено, що
серед тих храмів, що від католицизму повернулися до православ’я, були два базиліанських
монастирі – Загаєцький та Четвертинський.
На мармуровій плиті, що встановлена на церковній короні, після смерті Барбари викарбували біографію княгині.
«Для
православних церквей, возвращенних от уніи присланы были антиминси, святое миро
и церковно-богослужебныя книги; на церковныя ризницы императрица и жаловала
свои платья», – йдеться у книзі.
Про
сукенки, щоправда, в селі нічого не відають. А от інші презенти від імператриці
залюбки показують. Придворній дамі Катерини недовго судилося жити у другому
шлюбі. Невідомо, чи була вона щаслива в тому
шлюбі. Однак померла княгиня 1791-го, на 41-му році життя. Сталося це на
Вінничині, де у Четвертинських був маєток (в с. Антополь). Катерина ІІ дуже
перейнялася втратою, вочевидь, близької подруги. Позаяк після смерті Барбари на
згадку про неї прислала в монастир у Четвертню, у підземеллях якого вона
похована, щедрі дарунки: 32-кілограмове Євангеліє, надруковане у Москві
1759-го, та дві ікони. За місцевою легендою, саме ці образи колись врятували
село від холери.
Після
смерті Барбари у монастирському храмі на колоні розмістили мармурову плиту, де
викарбувані відомості про княгиню. Поховали Барбару теж тут. Найімовірніше,
вона досі покоїться у підвалах церкви. Свято бережуть тут Євангеліє, де теж є
дарчий напис, та ікону Богородиці Володимирської, на якій теж викарбувані
слова: «Княгині Варварі Марцеліовій
Святополковій Четвертинський. Той образ Пресвятої Богородиці
Володимирської дарований від Найяснішої
Імператорки Катерини Другої та з благословенням офіруваний для монастиря
Четвертинського з нагоди смерті року
1791-го 21 жовтня».
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора та з архіву.
На титульному фото: Євангеліє з дарчим написом, що зберігається у храмі з XVIII ст.