не вперше за багаторічне використання соціальної мережі Facebook із
північноамериканської «Силіконової долини» в каліфорнійському м. Сан-Франциско
видалили мій коментар.
Я написав: «Тільки москаль не може розмовляти в
Україні українською мовою. Або сєпар».
За якийсь час надійшло повідомлення від анонімного
представника адміністрації цієї мережі, що коментар видалено «через ознаки
поширення національної чи расової ворожнечі».
Чесно кажучи, цензорським замашкам одного з
монополістів поширення інформації у «Всесвітній павутині» не здивувався.
Приватна фірма Марка Цукерберга сама може визначати, що залишати в вільному та
безплатному для користувачів доступі, а що – видаляти. Як і те, на чому
заробляти мільярди доларів США, розміщуючи як рекламу величезний масив
інформації, а на що взагалі не звертати увагу.
Але цей випадок зачепив за живе! На яких підставах і
за яким правом хтось намагається втручатися в історичні та національні традиції
українців, дмухаючи на холодне?
Академічний тлумачний словник української мови в 11
томах, який побачив світ ще в 1980 р., дає таке визначення поняттю «москаль»:
«1. Вояк, солдат. Баба-повитуха в чистій сорочці,
командувала молодицями, неначе генерал москалями (Нечуй-Левицький, III, 1956,
109); Нема нікого, тільки москалі на варті (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
350); Не було ні хвилини, щоб Яків не допікав матері, чого вона вдруге заміж
пішла й нащо вона його в москалі запроторила (Грицько Григоренко, Вибр., 1959,
140).
2. Росіянин. – Всяке ледащо норовить, як би козака в
грязь затоптати. – Не діждуть вони сього, невірнії душі! – каже Шрам. – Отже,
щоб не діждали, батьку, так треба нам з москалем за руки держатись (Пантелеймон
Куліш, Вибр., 1969, 94); Говорять [галичани-емігранти] увесь час по-російськи,
але з таким «акцентом», що навіть не москалям «вуха в’януть» (Леся Українка, V,
1956, 362)».
То що протизаконного в використанні поняття
«москаль» щодо тих громадян України, котрі вперто не бажають використовувати в
офіційних державних установах та в навчальному процесі українську мову?
А, можливо, Facebook звернув увагу на термін
«сєпар», котрий походить від поняття «сепаратист»? Вибачте, але за це в
Кримінальному кодексі України навіть стаття існує, за якою притягають до
суворої відповідальності за антидержавні щодо України дії!
Та й уже згадуваний словник ось як визначає поняття
«сепаратист»:
«Прихильник сепаратизму. «Правда» довела, що
бундівці – сепаратисти (Ленін, 23, 1972, 215); У статті «Літературні дрібниці»
Салтиков-Щедрін виступав проти українофобства, висміяв великодержавних
шовіністів, готових у кожному, хто сказав хоч слово на захист української мови
й літератури, бачити страшного сепаратиста, ворога Росії (Радянське
літературознавство, 8, 1965, 49)».
Відтак, продовжую вважати, що «москаль» і «сєпар» не
є поняттями, які сіють в Україні міжнаціональну чи расову ворожнечу, а
визначають осіб, які діють проти Української багатонаціональної держави в
умовах російсько-української війни.
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото з відкритих джерел: карикатура Нікіти Тітова.