Мовчати – неможливо!

Причому «роздерли» її неспроста, переконаний Володимир Василенко. І він знає, що говорить. Адже свого часу Генеральною асамблеєю ООН його обрали суддею Гаазького трибуналу, був представником України при Європейському Союзі й НАТО, підготував перший проект Декларації про державний суверенітет України, а нині – професор, доктор юридичних наук є Надзвичайним і Повноважним послом України.

– Не було меж моєму обуренню, коли почув ухвалу польських сенату і сейму з нагоди 70-річчя трагедії на Волині, – зізнається Володимир Андрійович. – Адже давалася оцінка кривавих подій на споконвічних українських теренах, і в тих ухвалах жодним словом не згадували українців, які стали жертвами збройних підрозділів польського підпілля на своїй же землі! Фактично поляки виправдовують масові й систематичні злочини, які чинилися загонами польської Армії Крайової та боївками батальйонів хлопських. Та й польська поліція, контрольована нацистською окупаційною владою, брала активну участь у мордуванні українців. Тож ці й багато інших фактів дають підстави стверджувати: польські збройні формування здійснювали не лише етнічну чистку, а й геноцид українців!

На підтвердження своїх слів Володимир Василенко наводить дані, зібрані у волинян – очевидців цієї трагедії. Причому дані, задокументовані у книгах:

– Польські законотворці оперують нічим не обґрунтованою стотисячною цифрою польських втрат. Але чомусь не називають кількість українських жертв польських акцій, в ухвалі Сенату згадуючи лише про «випадки польської відплати у 1943-1944 роках». Тобто ми бачимо, що польські втрати значно завищені, а українські – значно занижені.

Надзвичайний і Повноважний Посол вважає неприпустимим мовчки слухати звинувачення на адресу українців. «Ми не маємо права дозволити себе очорнити!» – каже він. Якщо звинувачення стосуються УПА, то саме підрозділи повстанців охороняли українські села від польського терору, а коли той посилився, змушені були вдаватися до відплатних акцій.

Окрім того, й саме протистояння на Волині спеціально провокували треті сили. З одного боку – це була німецька окупаційна адміністрація, з іншого – командування керованих із Москви радянських партизанських з’єднань.

– Якщо ж копнути ще глибше, так би мовити в корінь, то першопричинами Волинської трагедії були фундаментальні національні інтереси, – наголошує професор Василенко. – Адже всі фракції ОУН і керівництво УПА обстоювали та збройно захищали право українців створити на споконвічних українських землях соборну суверенну державу. Чи могли з цим миритися поляки? Звісно, ні. Бо Волинь та чимало інших наших земель, окупованих Польщею після 1918 року, вони вважали виключно власною територією. І щоб остаточно закріпити своє право на цю «власність», вирішили очистити українські землі від… «українських елементів». А здійснювати таку «зачистку» спрямували польське збройне підпілля.

…Однак сьогодні, через 70 років від тих гірких подій, насамперед історики повинні досліджувати, аналізувати, робити висновки. Завдання ж сучасників – знати, пам’ятати і не допускати помилок минувшини, не бути маріонетками в руках чужоземних ляльководів.

А щоби так сталося, Володимир Василенко за три дні після озвучення ухвали польських сенату і сейму ініціював складання й оприлюднення заяви, під текстом котрої вже, починаючи з 15 липня, поставили свої підписи координатор Народного Комітету захисту України Дмитро Павличко, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка Павло Мовчан, голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний, голова міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство» Данило Курдельчук,  голова спілки офіцерів України Євген Лупаков, голова благодійного фонду «Здоров’я для всіх» Сергій Шевчук.

«Ухвали польських сенату і сейму – не що інше, як спроба нав’язати Європі однобічний погляд на волинські події, очорнити український національно-визвольний рух та підірвати міжнародний авторитет України. Ці ухвали руйнують добросусідські українсько-польські відносини, заохочують проросійські і прокомуністичні сили в Україні, які виступають проти незалежної української держави та її євроінтеграційного курсу, підіграють шовіністичним силам у Польщі, що висувають територіальні претензії до України, а також сіють у свідомості молодого покоління українців і поляків зерна взаємної недовіри і ворожості», – йдеться в тексті заяви.

А тому всі, хто вже підтримав ці слова, звертаються до парламентських і урядових кіл, політиків, науковців, громадськості Польщі: «Не ревізуйте вже погоджену формулу примирення і не відмовляйтеся від конструктивного діалогу з метою встановлення історичної правди як надійного підґрунтя для збереження духу українсько-польського примирення і злагоди, який є міцною запорукою свободи, незалежності та демократичного розвитку обох країн».

Підтримати таке звернення може кожен свідомий громадянин як України, так і Польщі. Бо  це стане не просто підписом, а кроком назустріч один одному. Кроком до великого європейського шляху, який пліч-о-пліч торуватимуть двоє братів: українець і поляк.