В Україні через війну зростає кількість поранених, що потребують протезування. Збільшується і потреба у фахівцях, які можуть його здійснити.
Це сприяло активізації розвитку всієї сфери протезування, повідомляють у МОЗ.
Упродовж довгого часу в Україні медичні університети не мали академічних програм із підготовки протезистів. Певний період підготовка відбувалася в межах програм з підвищення кваліфікації технічних спеціалістів за підтримки Мінсоцполітики та міжнародних партнерів.
Та відбулися системні зміни у цій сфері. Наприклад, розроблені професійні стандарти надавачів послуг з протезування-ортезування, а також ініційовані зміни в реєстрі кваліфікацій – додано професійну кваліфікацію «протезист-ортезист».
Водночас МОЗ запроваджує систему підготовки протезистів-ортезистів на магістерському рівні, яка відповідатиме Міжнародній стандартній класифікації освіти (The International Standard Classification of Education, ISCED).
У МОЗ зауважують, що на відміну від інженера-технолога-протезиста основним обов’язком спеціаліста з професійною кваліфікацією «Протезист-ортезист» є організація та координація клінічної практики та процесу виготовлення протезів та/або ортезів із застосуванням мультидисциплінарного підходу до роботи з пацієнтом.
Три медичні університети (Харківський, Львівський та НУОЗ ім. Шупика в Києві) вже розпочали процес ліцензування в Міносвіти, отже очікується, що вступити на спеціальність 224.02 можна буде вже цього року. МОЗ подало пропозиції до Мінекономіки щодо виділення місць держзамовлення.
Водночас в Україні працює близько 300 протезистів-ортезистів. Щоби поєднати їхній досвід із найсучаснішими знаннями й освітою, в Україні запроваджені цикли спеціалізації «Протезування-ортезування».