Кобзар з…
повстанської криївки
22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса
Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева. День Повернення в Україну
народного Поета і Пророка відзначається вже понад сто років, здобув всенародну
підтримку і став фактично неофіційним другим Великоднем. Втім, це чи не єдина
всенародна подія, що й досі не увійшла до офіційних знаменних дат держави.
Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, де
його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але друзі Тараса
Григоровича, численні шанувальники українського генія знали про його палке
бажання бути похованим, згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, у
рідній землі, в Україні.
Шевченкове «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу
широкого на Вкраїні милій…» привело у дію такі широкі народні сили, що викликало
захоплення усієї прогресивної громадськості світу та неабияк налякало царський
двір..
У Ковелі щороку в цей день містяни традиційно покладають
квіти по пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку. Не став виняток і травень
цього року. Містяни зібралися біля пам’ятника Кобзареві, продекламували його
твори, згадали епізоди з життя поета. Відтак товариство відвідало музей-садибу
Самійла Підгірського. Там його фундатор і голова обласного відділення
Українського фонду культури Геннадій Сарапін презентував ковельчанам портретну
Шевченкіану.
У добірці – портрет Тараса Шевченка, виконаний у техніці
літографії Фотієм Красицьким. Він був створений маляром в 1942 році на папері
«Крафт», що на той час використовувався для обгорток на цигарки, ймовірно
викрадений з тютюнової фабрики (під час німецької окупації це великий ризик для
життя). Віддрукований у майстерні літографії Києво-Печерської Лаври, заснованої
Іваном Їжакевичем, до півсотні літографій, це один з перших відбитків. Цікава
його подальша історія. Під час Другої світової цей «Кобзар» підтримував бойовий
дух українських повстанців, був поміщений на чільному місці у криївці УПА. Де і
в кого саме – невідомо. Його передали в 1989 році до штабу Ковельського Руху Геннадію
Сарапіну. До 2018 р. він прикрашав приміщення Ради Ковельської організації УРП
по вул. Степана Бандери. Після розвалу цих державотворчих політичних структур,
за рішенням засновників потрапив до музею-садиби Самійла Підгірського. Також
відбулась презентація інших графічних робіт менш значимих з художньої точки
зору, але цінних з історичної сторони. Це, зокрема, портрет Т. Г. Шевченка,
виконаний 1998 році (т. в. ліногравюра, папір, тираж 70 шт.) групою київських
митців спільно з Геннадієм Сарапіним. Ще один портрет Кобзаря – інкрустація по
дереву (маркетрі) невідомого майстра – був знайдений у дворі багатоповерхівки у
1991 році, одразу після проголошення Незалежності України. Подзьобаний,
вдарений в декількох місцях…
– Ми ж були свідомі, що саме «Кобзар» зіграв першочергову
роль у від’єднанні України від Московії, відтак все Українське почало набирати
обертів – мова, пісня, звичаї, обряди, – пригадує Геннадій Іванович. – Так і
поповнив цей портрет галерею Шевченкіани…
У ній також є і портрет Т. Г. Шевченка, виконаний у
техніці плоско-рельєфне різьблення (контурне різьблення) по дереву, створений
невідомим автором в той же період у в’язниці загального режиму.
Слово про Тараса Шевченка мовив кандидат біологічних наук
Василь Козак, промовисто віддавши шану Великому Кобзарю. Долучився до акції і
відзначення Дня перепоховання Т. Г. Шевченка екс-нардеп і екс-голова
Держлісагентства Валерій Черняков. Він також поділився роздумами з приводу
минулого і сучасного України, її державотворчих процесів. Наголосив, що Тарасове
поетичне слово завжди викликало повагу у рідного народу, виховувало і гуртувало
нові покоління українських письменників, поетів, митців. Його роль у
відродженні України – надзвичайна, недарма й називають Тараса українськи пророком.
Заслужений працівник культури України Іван Сидорук
нагадав, що в цей день 2014 року російські війська розстріляли наших українських
воїнів під Волновахою.
Тож присутні хвилиною мовчання пом’янули і Тараса
Григоровича, і всіх загиблих за волю України.
Володимир
КОВЕЛЬСЬКИЙ.
На фото: у
музеї.