Молитва і пісня. Для українців то – неодмінні атрибути і в будні, і в свята. Зібрали жито – молимося та співаємо. Ідемо в бій: гріємо серце молитвою, а дух піднімаємо піснею! І тому, коли до редакції «Волинської газети» звернувся поет Петро Паливода, волинянин із народження, з проханням … надрукувати його пісню, ми не відмовили. Хай вона буде фінальним акордом до найбільшого свята Української Держави – Дня незалежності.
Цікаво, що творчий геній Петра Паливоди (співатора пісні разом із композитором Іваном Пустовим із Хмельницького) сягає корінням самісіньких окраїн Волині. Народився поет у с. Млинове Ратнівського р-ну, Ходив до школи у Кортелісах. І хоча зі студентських років залишив рідну землю й нині живе на Київщині, зв’язків із нею не розірвав. Тут досі черпає натхнення під час коротких поїздок на гостину до рідних, до малої Батьківщини. Пише вірші українською, німецькою, російською, есперанто, перекладає, має чимало публікацій у газетах, журналах, антологіях в Україні, Росії, Литві, Чехії, Словаччині, Швейцарії, Румунії, США, Австралії, Китаї та Коста-Риці. Лауреат багатьох літературних конкурсів мовою есперанто, Українського літературного конкурсу «Рукомесло-2006» , XVII Всеукраїнського фестивалю української сучасної естрадної пісні «Пісенний вернісаж-2006» як автор слів пісні-лауреата.
Ми на своїй землі
(слова – Петра Паливоди, музика – Івана Пустового)
Мальвами заквітчана українська хата,
А в душі у матері розцвіла печаль,
За синочка молиться, за свого солдата,
Серце птахом лине у тривожну даль.
Може, завинили ми перед небесами,
Що чужинське каркає чорне вороння,
Та зійшла зірниця вже осяйна над нами,
Запаливши світло для нового дня.
Приспів:
Ми на своїй землі – священній і прекрасній,
Ми на своїй землі – і дух наш непогасний,
На батьківській землі, благословенній Богом,
На батьківській землі здобудем перемогу!
Ми – на своїй землі!
Там на сході падають не дощі, а “гради”,
У диму сховалося сонце золоте,
День і ніч лунає там гуркіт канонади
І земля від болю стогне і гуде.
У степу широкому часто сняться сину
Посмішка коханої, батьківський поріг.
Захищає мужньо він рідну Україну,
З ним свята молитва – мамин оберіг.
Приспів:
Наш кор.