Ярослав Мудрик, батько одного з бійців
14-ї ОМБ. Поки син Андрій воював, тато, у якого за плечима 30 років служби в
ЗСУ, став волонтером, відомою публічною особою, а головне – очолив батьківський
рух на допомогу волинянам-бійцям АТО. Ми пам’ятаємо його із перших виступів на
сесії облради, коли батьки били на сполох через те, що їхні діти пішли в АТО
без жодних засобів захисту… Відтоді Ярослав Мудрик став фактично речником усіх
рідних волинян-військовослужбовців. А 27 березня разом з іншими батьками вітав
на волинській землі бійців 14-ї ОМБ та звернувся до них із такими словами:
«Дорогі
наші воїни! На вашу долю впали найстрашніші випробування, які тільки були на цій
війні. Учора ввечері ми з офіцерами сіли за карту бойових дій і дійшли
висновку: не було жодної операції, жодного блокпоста, який би не був
представлений військовослужбовцями танкового батальйону. Для мене це дуже
хвилююча мить, тому що в цьому батальйоні проходив службу мій син. Із першого
дня разом із ним та разом із вами воювали ми, батьки…
Мені
прикро згадувати ті часи, коли ми першими доставляли вам бронежилети,
намагалися вдягнути вас, потім виконували серйозніші завдання. Але я сьогодні
низько схиляюся перед бабусею, яка принесла трилітрову банку сала, перед
головами сільських рад, які збирали гроші, щоб купити вам бронежилети, перед
командирами, які організовували цю роботу, перед громадськими структурами… Я
повинен їх назвати: обласний координаційний центр допомоги учасникам АТО,
координаційні центри Володимира-Волинського та Ковеля, громадська організація
«Самооборона», «Автомайдан» та волонтери. Велика вам подяка. Від нас. Від вас.
Сьогодні
ви повертаєтеся до мирного життя. Хоча на Сході ще далеко до миру. І можливо, в
когось є сумніви, що ви повернулися без перемоги. Остаточної перемоги. Але це –
неправда. Ви виконали своє завдання. Ви не пустили ворога на іншу територію
України. Ви зупинили їх там! І вони зараз стоять та закопуються там. Ви
виконали повністю своє завдання. Я наголошую на цьому. Більше того: понад 100
подань для нагородження особового складу танкового батальйону говорять, що ви
не просто виконали завдання, а зробили все, щоб зупинити ворога. Я впевнений: рано
чи пізно всі ті подання про ваше нагородження будуть задоволені й нагороди
знайдуть своїх героїв. Ви бачите, скільки людей зібралося сьогодні? Ви бачите,
як нас зустрічали дорогою? Знайте: найбільша нагорода – наша любов, наша шана –
вам, дорогі герої. Слава Україні! Героям слава!».
Олена ЛІВІЦЬКА.