Він так захоплено розповідав про своїх вихованців,
старших наставників, їхні спільні досягнення, меценатів, що, в принципі, майже
нічого про власні заслуги й не сказав. І спортсмен, і тренер-викладач із
веслування на байдарках та каное Федір Семенюк доволі скромно називає окремі
життєві факти. А чому? Є ж чим пишатися!
– Перші
успіхи у тренерській роботі прийшли, коли наші вихованці – Денис Камерілов та
Павло Рихтюк – стали чемпіонами Олімпійського європейського фестивалю. Тоді у
збірної України було тільки 4 золоті медалі взагалі, тому одна наша – особлива!
Потім було чимало чемпіонатів і України, і Європи, були нові перемоги. Так мені
присвоїли звання заслуженого.
Федір Семенюк із вихованцями
А загалом за
період своєї тренерської практики Федір Іванович вже підготував 14 майстрів
спорту і 4 майстри спорту міжнародного класу.
До того,
звісно, були особисті досягнення.
– Я прийшов
у спорт 1986-го.Мені пощастило, що потрапив до дуже талановитого тренера Олега Камєрілова. Він зумів виховати у мені
хорошого спортсмена. А також навчити усім премудростям тренерської праці., за
що ми з братом Андрієм (також майстром спорту) дуже йому вдячні. А 1991-го
виконав нормативи майстра спорту СССР. Був чемпіоном України, неодноразово
випадало стати призером чемпіонатів, вигравав кубок України. Брав активну у
різноманітних змаганнях до 99-го.
Він заслужений
тренер України. Звання отримав, коли було лише 34 роки. Тож тоді, 2007-го, був
чи не наймолодшим серед тих, хто здобув таке звання у цьому виді спорту.
Нині ж – праця
у Школі вищої спортивної майстерності з одночасною роботою у Ковелі, де живе і
тренує діток. Також він – тренер-викладач у СДЮСШОР «Олімп».
Загалом
веслування на байдарках і каное охоплює Луцьк, Ковель, с. Уховецьк Ковельського
р-ну та, звісно, Шацьк. Чому звісно? Питання швидше риторичне. Де ще, скажіть,
як не на наших славних озерах, на Волині можна розвинути цей водний спорт?
Команда веслувальників на чемпіонаті Європи (м. Познань, Польща)
Якщо
говорити про витоки, то тут стояв Тарас Шевченко. Не той, який прославив у
світі Україну літературну, а той, котрий розпочав і розвинув до високого рівня
греблю на байдарках і каное у нашому краї.
Тарас Шевченко
Тарас
Юхимович, директор СДЮСШОР «Олімп», тренер-викладач із веслування на байдарках
і каное ОШВСМ, заслужений тренер України, розповідає, що все пішло із Шацька,
де він свого часу лишився і став працювати. Приїхав до нас із Миколаєва ще 1969
р. Там закінчив інститут і ще спортсменом у розквіті сил прибув подивитися
умови. Залишився, зачарований волинськими озерами. Через кілька років там
побудували базу, котра й досі діє у Шацьку як спортивна школа. Потім були перші
перемоги, талановиті вихованці талановитого тренера.
Федір Семенюк із сином Павлом, теж спортсменом
– Коли
приїхав у Луцьк, добився, аби збудували це приміщення (СДЮСШОР «Олімп», – авт.)
під школу, – розповідає тренер. – А колись наші човни зберігалися у приміщенні
тодішньої обласної ради «Колос», де нині ресторан біля замку. Звідти ми тягали
човни на Стир. Якраз тоді побудували ще й спортшколу у Ковелі.
Але поки на
Стиру спортсменів не побачите – не сезон. Зараз, як каже Тарас Шевченко, кращі вихованці
перебувають на тренувальних зборах у смт Добротвір Львівської обл. Там є гідні умови.
Запитую про
життєві ситуації.
– Знаєте, у
нас єдині несподіванки: хтось десь якось раптом перекинувся на човні, –
відповідає. – Але ми в той момент молимося, аби це закінчилися лише сміхом… Та
й коли у найвідповідальніший момент стається помилка, навіть найменша, або
просто не пощастило, тоді все. Знову попереду довгі місяці тренувань.
У кабінеті Тараса Шевченка
Зараз
волинське веслування на підйомі, кажуть тренери. Є люди, які допомагають
фінансово.
– Ви ж розумієте,
наш вид спорту дуже затратний. Наприклад, човен вартує більше 3 тисяч євро. І
це одиночний. А навіть хороший човен за 2 роки вже стає учорашнім днем, – каже
Федір Семенюк.
Під крило
матеріальної опіки веслувальників два роки тому взяв генеральний директор
«Модерн-експо» Петро Пилипюк – забезпечує інвентарем повністю. Щомісяця виділяє
кошти для виплати стипендій провідним спортсменам. Тут варто сказати особливе
спасибі Борисові Клімчуку. Адже він, перебуваючи на посаді голови
облдержадміністрації, зробив усе, аби цей вид спорту лишився на Волині, створив
умови, за яких провідні веслувальники лишилися тут.
Під час змагань у СДЮСШОР “Олімп”
Ефективно
також запрацювала обласна федерація після того, як її очолив Андрій Шевчук. Слова
вдячності тренери кажуть і на адресу начальника обласного управління у справах
молоді та спорту Галини Карнаухової.
Знову
говоримо про досягнення спортсменів Юрія Вандюка, Андрія Рибачка – чотириразові
чемпіони Європи, Марії Повх – бронзової
призерки чемпіонату світу серед молоді, Юрія Технюка – срібного призера
чемпіонату Європи серед молоді, В’ячеслава Цехоша – срібного призера чемпіонату
світу серед молоді, Володимира Троцюка, Якова Дудку – чемпіонів Європи серед
молоді. Усі згадані спортсмени – студенти або ж випускники волинських вишів.
При чому, що приємно, кервіництво закладів завжди йде назустріч і ставиться з
розумінням. Це – ректор СНУ ім. Лесі українки Ігор Коцан та ректор інституту
розвитку людини університету «Україна»
Роман Карпюк.
Згадуємо про
Ковельщину. Цікавий факт. Виявляється, нинішній заступник голови
облдержадміністрації Віталій Карпюк, коли був головою Ковельської райдержадміністрації,
посприяв, аби цей спорт розвинувся у рідному районі. Тепер його гарну справу
активно продовжують: у с. Уховецьк досить потужна база.
Сприяє і влада.
Як у районі – голова райдержадміністрації Сергій Матящук, так і в самому Ковелі
– міський голова Олег Кіндер. От, наприклад, кращим і з кращих виділяють земельні
ділянки під забудову, а цього року, наслідуючи гарні традиції обласної влади,
вручатимуть грошові винагороди спортсменам.
– У Ковелі щороку
відбувається чемпіонат України серед юнаків та підлітків, – каже Федір
Іванович. То цього року ми встановили кількісних рекорд – 561 учасник. Звісно,
Волинь завжди достойно виступає на цих змаганнях. На чемпіонаті 13-го року
вибороли 3 золота, 4 срібла, 4 бронзових медалі. Збірна команда Волині посіла
4-те загальнокомандне місце серед 32 команд України.
Це свята. А
будні? Вони важкі. Як у всіх, хто прагне чогось досягти працею. Тренування,
тренування і ще раз тренування. Влітку – на воді, взимку – у залах та на
свіжому повітрі, де вихованці розвивають витривалість, швидкість, майстерність.
– Звісно,
зробимо все, аби потрапити на Олімпійські ігри у Ріо-де-Жанейро, – говорить
Тарас Шевченко.
І чомусь –
жодного сумніву, що так і буде.
Світлана
ДУМСЬКА.