На чию честь повстанці склали пісню про героїчного «Кайдаша», який поліг у бою з гітлерівськими посіпаками в с. Піддубці Луцького р-ну?

Дивом до наших днів дійшов пісенний твір про славну історію розгортання діяльності Української Повстанської Армії на Волині, котра, за визначенням істориків, веде свій родовід від 15 жовтня 1942 р., коли з’явилися перші відділи в лісостеповій та поліській зонах області. 

У ньому – епічна розповідь про бій одного з організаторів УПА, що загинув «від кулі шуцмана». Тобто – члена т. зв. «допоміжної поліції (нім. – Schutzpolizei), створеної 27 липня 1941 р. гітлерівськими окупантами в Україні. Оскільки Галичину Адольф Гітлер адміністративно підпорядкував «Польському генерал-губернаторству» з центром у Варшаві, то частина шуцманів підпорядковувалася одним нацистським бонзам, а друга, набагато більша, що з числа колишніх радянських військовополонених та представників здеморалізованого місцевого населення, служила третьому Рейхові під управлінням гауляйтера Еріха Коха в т. зв. «райскомісаріаті Україна» з центром у сусідньому м. Рівному.

Отже, якщо саме шуцман застрелив повстанця на псевдо «Кайдаш», то вбивство могло відбутися лише в проміжку від 30 червня 1941 р. до 20 липня 1944 р., коли гітлерівські війська фізично знаходилися на території нинішньої Волинської обл.

У той же час «Кайдаш» – це одне з псевд відомого на Волині та за її межами кадрового функціонера ОУН, який мав прямий стосунок до організації перших повстанських відділів та подальшої успішної бойової роботи загонів УПА. Ще він використовував псевда «Горкун», «Рудий» і «Грім»…  

Юрій Стельмащук, уродженець с. Коршів Луцького р-ну, ще в Українській гімназії м. Луцька в довоєнний час набув чітких рис українського патріота та націоналіста, тому навіть був заарештований польською поліцією. 

Після окупації Західної України військами СССР він 3 місяці навчався у Львівському держуніверситеті, але мусив залишити навчання через пильну увагу з боку органів НКВД/НКГБ та перебратися в м. Холм нині Люблінського воєводства Польщі, де закінчив гімназію у грудні 1940 р. і приступив до активної роботи в ОУН.

За завданням керівництва на початку 1941 р. пройшов військовий вишкіл в спецшколах Вермахту Бранденбург і Нойгамері, а ще 16 червня 1941 р. у складі похідної групи ОУН перейшов угорсько-радянський кордон та прибув на Волинь. 

Незабаром Юрій Стельмащук був призначений референтом молодіжної організації «Січ», яка при німецьких окупантах спочатку діяла легально. «Кайдаш» реально провів два вишколи молоді, причому, один із них – саме в с. Піддубці Луцького р-ну.

Тому інформація, закладена в пісні про цей історичний факт, відповідає дійсності.

Але звідки взялася версія, що це саме Юрія Стельмащука вбили гітлерівські шуцмани і саме його прах покоївся на сільському цвинтарі під дубовим хрестом?

Так, на початку 1942 р. він був воєнним референтом Луцької та Ковельської округ ОУН, за вказівкою представника Центрального проводу ОУН Василя Івахіва («Сом») провів кілька вишколів районного та окружного активів, людей із поліції було направлено в ліси (в т. ч. і курсантів т. зв. сільськогосподарської школи в с. Піддубці), а в м. Ковелі, за розпорядженням Юрія Стельмащука був здійснений напад на тюрму та концтабір, після чого в’язнів направлено в лісові бази майбутньої УПА.

За своє коротке життя Юрій Стельмащук устиг зробити багато. Він – організатор відділів УПА  в Волинській (Україна) і Берестейській (Білорусь) обл., командир загону «Озеро» , Західної військової округи «Завихост», а також – заступник крайового провідника ОУН на Волині. 

Трагедія сталася 15 січня 1945 р., коли хворого на тиф «Кайдаша» енкаведисти зуміли затримати на околицях с. Яйно (тепер – с. Піщане Камінь-Каширського р-ну). Юрій Стельмащук був поранений, але вже 8 лютого карателі приступили до допитів полоненого… Інтерес до в’язня був таким значним, що на допити приходив особисто навіть колишній керівник штабу з розгортання червоного партизанського руху в Україні, а на початку 1945 р. –  заступник Наркома НКВД  УРСР генерал Тимофій Строкач.  

І хоча за офіційними документами «Кайдаш» був заарештований лише 9 червня 1945 р., після лікування в госпіталі, насправді він знаходився в руках чекістів із початку 1945-го…

В архівно-кримінальній справі на Юрія Стельмащука, яка певний час знаходилася в архіві УСБУ у Волинській області, немає чіткого пояснення, навіщо сталінська каральна машина вирішила не ув’язнити «Кайдаша», а позбавитися. Але відомо, що органи НКВД навіть випустили листівку, де брехливо заявляли, ніби Юрій Стельмащук покаявся та навіть добровільно зголосився допомогти в знищенні визвольного руху, зокрема – ліквідації 12 лютого 1945 р. «Клима Савура» (Дмитра Клячківського, командира УПА-«Північ».

«Кайдаша» розстріляли або 25 серпня, або 5 жовтня 1945 р. у Лук’янівській тюрмі НКВД/НКГБ. Де покоїться його прах, невідомо, але точно не на сільському цвинтарі в с. Піддубці.  Версія про це, мабуть, потрібна була пропагандистам ОУН і УПА для підтримання бойового духу учасників організацій на належному рівні та задля героїзації самого Юрія Стельмащука.

І якщо не Юрія Стельмащука було поховано на цвинтарі в с. Піддубці Луцького р-ну, то хто ще міг знайти останній спочинок у цьому селі? Тим паче, що в пісні говориться про липень як про місяць героїчної загибелі?

Хто ще зі славетних представників славетного с. Піддубці мав пряме відношення до УПА і міг бути похований на кладовищі в цьому селі?

На думку спадає мінімум дві версії. 

Насамперед, цікава доля Миколи Якимчука (псевда  «Василь», «Данило», «Микола Колтонюк», «Олег», «Щупак»), якого було вбито 29 липня 1947 р. у криївці в с. Борохів Ківерцівського р-ну опергрупою МВД/МГБ. Але керівник організаційно-мобілізаційного відділу УПА-«Північ» та  організаційний референт Проводу ОУН на північно-західних землях застрелився в криївці, тож його тіло потрапило до рук чекістів. Як відомо, рідним (у Миколи Якимчука були дружина Зіна Драницька та донька Орися) навіть трупів повстанців для гідного поховання не віддавали, а закопували в невідомих досі місцях. 

Є на кладовищі в с. Піддубці і монумент на честь Дмитра Козяра (псевда «Володимир», «Гай», «Гарасим»), уродженця цього села, який теж загинув у липні, але – 1945 р. у с. Садів Луцького р-ну? Він теж був кадровим націоналістом, в останні роки – заступником начальника штабу військової округи «Турів» та, що особливо важливо, уповноважений Служби безпеки ОУН на Волині.  Але й у цьому випадку версія не підтверджується, бо тіло й цього повстанця чекісти вивезли в невідомому напрямку…

А, може, це був якийсь зовсім інший герой на псевдо «Кайдаш»?

Історія ще чекає багатьох відповідей на чималу кількість запитань про діяльність УПА на Волині. І, цілком можливо, загадка цієї пісні буде колись розгаданою…